Кириленко Андрій Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кириленко Андрій Павлович

КИРИЛЕ́НКО Андрій Павлович (26. 08(08. 09). 1906, м. Алексєєвка Воронез. губ., нині Бєлгород. обл., РФ – 12. 05. 1990, Москва) – радянський і партійний діяч. Двічі Герой Соц. Праці (1966, 1976). Держ. нагороди СРСР. Від 1925 працював на підпр-вах Воронез. губ. і у шахтах Донбасу; 1929–30 – на комсомол., рад. і кооп. роботах. Закін. Рибін. авіац. ін-т (Ярослав. обл., РФ, 1936). Відтоді – інж.-конструктор Запоріз. моторобуд. з-ду; від 1938 – на парт. роботі: 1939–41 і 1944–47 – 2-й секр. Запоріз. обкому партії; 1941–42 – чл. Військ. ради 18-ї армії Пд. фронту; 1942–44 – уповноважений Держ. ком-ту оборони СРСР на авіац. з-ді в Москві; 1947–50 – 1-й секр. Микол., 1950–55 – Дніпроп., 1955–62 – Свердлов. (РФ) обкомів партії; 1962–66 – 1-й заст. голови бюро ЦК КПРС по РРФСР; 1966–82 – секр. ЦК і чл. політбюро КПРС. Депутат ВР УРСР (1947–55) і СРСР (1950–82). Від 1982 – персон. пенсіонер союз. значення.

Літ.: Андрей Павлович Кириленко: Некролог // Правда. 1990, 15 мая.

А. І. Голдобін

Стаття оновлена: 2013