Малярія

МАЛЯРІ́Я  — гостра паразитарна хвороба, для якої характерні періодичні напади гарячки, збільшення печінки та селезінки, анемія. Найдавніша писемна згадка про М. (датована 3 тис. до н. е.) збереглася в Китаї. Опис хвороби також знайдено у текстах Шумеру, Індії та Стародав. Єгипту. 1880 франц. вчений А. Лаверан виявив збудника у крові хворого з гарячкою, 1897 англ. паразитолог Р. Росс довів роль комара роду Anopheles у переносі збудника. З ініціативи ВООЗ у серед. 20 ст. запроваджено глобал. програму ліквідації М. Завдяки цьому на обшир. територіях, зокрема й в Україні, вдалося звести захворюваність нанівець. Однак згодом М. знову поширилася, переважно у тропіках і субтропіках. За даними ВООЗ, нині щороку хворіють від 300 до 500 млн осіб, 1–3 млн гинуть. Почастішали випадки завезення М. в Україну, з’явилася загроза формування місц. осередків інфекції. М. викликають 5 видів плазмодіїв, що належать до найпростіших (клас споровиків): триденну — Plasmodium vivax, чотириденну — P. malariae, особливий вид триденної — P. оvale, тропічну — P. falciparum, кновлесі-М. — P. knowlesi. Збудник проходить склад. життєвий цикл зі зміною двох господарів: безстатевий (шизогонія) — в організмі людини чи хребет. тварин і статевий (спорогонія) — у комарів роду Anopheles. Джерелом збудника є хвора людина або паразитоносій (у тропіках — також деякі види мавп), у периферич. крові яких є зрілі статеві форми плазмодія. Зараження відбувається під час укусу самкою малярій. комара. Зрідка можлива передача плазмодія під час переливання інфіков. донор. крові. Зафіксовано випадки зараження під час ін’єкцій кустарно виготовлених наркотиків. Сприйнятливість до М. дуже висока. Інкубац. період триває від 8–10-ти діб (тропічна М.) до 52-х місяців (М. овале). Захворювання починається зі слабкості, погіршення сну й апетиту, головного, суглобового та м’язового болю. У розпал хвороби характерна тріада симптомів: типові напади гарячки з чіткою періодичністю; збільшені печінка та селезінка; розвиток анемії. Напади гарячки починаються з ознобу тривалістю 1,5–2 год., при цьому обличчя червоне або бліде з жовтизною. Далі температура тіла швидко досягає 40–41 °С. Під кінець нападу з’являється сильне потовиділення. Тривалість нападу залежить від виду збудника: при триден. М. — до 12–14 год., тропічній — до 24–36 год. Після 2–3-го нападу збільшуються селезінка і печінка, наростають блідість і жовтяниця. Без лікування буває 10–12 нападів і більше. Можливі рецидиви. При однораз. зараженні без лікування хвороба триває 2–3 р., в деяких хворих на чотириденну М. — необмежено довго. Можливі ускладнення: розрив селезінки, коматоз. стан, гемоглобінурійна гарячка, гостра ниркова недостатність, набряк легень тощо. Діагностика базується на методі паразитоскопії пофарбов. мазків і товстої краплі крові на наявність плазмодія, а також на серол. тестах (реакції непрямої імунофлюоресценції). Для лікування використовують антипаразитарні препарати: хінін, акрихін, делагіл, доксициклін. За необхідності проводять дезінтоксикац. та протишокову терапію. Диспансеризація триває не менше 2 р., передбачає період. паразитоскопію крові, профілакт. та протирецидивні курси лікування. Обстеженню підлягають усі хворі з т-рою тіла 37,5 °С й вище протягом 5-ти днів і довше; особи з гарячкою, які повернулися з тропіків чи субтропіків; пацієнти зі збільш. печінкою та селезінкою, анемією тощо. Особі, яка прибула з ендеміч. місцевості, призначають профілакт. лікування. Пацієнтам, котрі хворіли на М. протягом ос­­танніх 2-х р., навесні проводять протирецидивне лікування. З диспансер. обліку особу знімають після завершення визнач. терміну спостереження за умови клін. одужання і відсутності плазмодія у крові. М. віднесено до інфекц. хвороб, при яких передбачено сан. охорону території держави, активне виявлення та обов’язк. реєстрацію хворих і паразитоносіїв, а також їхнє лікування в приміщеннях, не доступних для комарів. Важливого значення надають боротьбі з комарами (меліорат. роботи, дез­­інсекція місць виплоду), для захисту від укусів застосовують репеленти, накомарники, сітки на вікнах. Особам, які їдуть в ендемічну зону, призначають протималярійні препарати.

Завантажити статтю