Мамонтов (Мамонтів) Яків Андрійович
МА́МОНТОВ (МА́МОНТІВ) Яків Андрійович (псевд.: Я. Лірницький, Я. Пан, Яшко, Ясь М. та ін.; 08(20). 10. 1888, х. Стрілиця, нині у межах с. Сад Сум. р-ну Сум. обл. — 31. 01. 1940, Харків) — поет, драматург, театральний критик та історик українського театру, педагог. Батько А. Мамонтова. Навч. у Київ. (1909–11), закін. Моск. комерц. інститут (1914) зі ступ. канд. н., захистивши дис. «Проблема естетичного виховання». 1914–17 — на фронтах 1-ї світової війни. Після демобілізації повернувся у рідний хутір. Від 1920 викладав педагогіку, естетику і психологію в Харків. ІНО, від 1924 — історію укр. та світ. театру в Харків. муз.-драм. інституті. Дебютував 1907 у ж. «Рідний край» оповіданням «Під чорними хмарами» (№ 6) і віршем «Коли я дивлюся, як сонце згасає...» (№ 7). Надалі прозу більше не писав, а поезію пізніше зібрав у кн. «Вінки за водою» (Х., 1924). Гол. його захопленням була драматургія. У ранніх п’єсах — «Дівчина з арфою» (1918), «Над безоднею» (1922), трилогії драм. етюдів — «Dies irae», «Третя ніч», «Захід» (1922) — засвідчив прихильність до символіч. драматургії школи М. Метерлінка. У наступ. групі творів — «Веселий Хам» (1921), «Коли народ визволяється» (1923; К., 1924), «Ave, Maria» (1924), «Батальйон мертвих» (1925) — виступив як найвидатніший експресіоніст в укр. драматургії. Під впливом рад. критики М. звернувся до відображення воєн. дій 1918–20, вдаючись при цьому через брак власного досвіду до інсценізації чужих проз. творів. За оповіданням П. Лісового «В революцію» створ. п’єсу «До третіх півнів» (1925), за оповіданням О. Слісаренка «Президент Кислокапустянської республіки» — п’єсу «Республіка на колесах» (1927; К., 1966; досі залишається в репертуарі укр. театру). Ці твори, написані в жанрі комедії, висміювали укр. отаманщину. До них примикають комедії «Рожеве павутиння» (1928), «Княжна Вікторія» (1929), спрямов. на викриття міщан. середовища. Автор п’єс «Його власність» (1930), «Архітектор Шалько» (1935), «Своя людина» (1936), «Гетьманщина» (1930–39), присвяч. проблемі шкідництва та викриттю ворогів рад. влади. М. часто звертався до інсценізації відомих літ. творів: одноактівки «Чернець» (1921) та «У тієї Катерини» (1924) за баладами і поемами Т. Шевченка, інсценовано казку «Хо» (1935) та повість «Fata morgana» (1939) М. Коцюбинського. У 1930-і рр. написав лібрето до опер «Золотий обруч» (за повістю І. Франка «Захар Беркут»), «Турбаї», «Міхаель Демарк», «Сава Чалий», «Гайдамаки» (за Т. Шевченком) та кіносценарії «Земля українська», «Мурований міст», «Манька з Вовчих ярів», «Так народжується людина». Як театр. критик М. виступав на сторінках укр. преси 1920–30-х рр., вибр. статті вміщені у кн. «На театральних роздоріжжях» (Х., 1925). Ред. і упорядник 6-том. зібр. творів І. Карпенка-Карого (Х.; К., 1929–31); співупорядник хрестоматії «Український театр» (Х., 1941).
Додаткові відомості
- Основні твори
- Проблема эстетического воспитания. Москва, 1914; Сучасні проблеми педагогічної творчості. Ч. 1. Педагог як митець. Х., 1922; Хрестоматія сучасних педагогічних течій. Х., 1924; Українська драматургія переджовтневої доби. Х., 1931; Драматургія І. Тобілевича. Х., 1931; Твори. К., 1962; Театральна публіцистика. К., 1967; Твори. К., 1988.
Рекомендована література
- Кротевич Є. Я. А. Мамонтов // Театр. 1940. № 6;
- Барабаш Ю. Я. Яків Мамонтов // РЛ. 1958. № 5;
- Михайлин І. Л. Романтика Жовтня і жанр трагедії в творчості Я. Мамонтова // Там само. 1987. № 10;
- Його ж. «Ми йшли під прапором одним»: Яків Мамонтов — лірик // Вітчизна. 1988. № 11;
- Костюк Ю. Г. Творча і громадська діяльність Якова Мамонтова // Мамонтов Я. Твори. К., 1988.
Завантажити статтю
Людина 
