Манганіт

МАНГАНІ́Т (від лат. manganum) — мінерал класу оксидів і гідроксидів Mn^-2Mn⁺⁴О₂(ОН)₂ або MnООН. Вперше описав 1826 австр. мінералог В.-К.-Р. Гайдінгер. Містить домішки SiO₂, Fe₂О₃, Al₂О₃, СаО та ін. Сингонія моноклін­на, призматич. вид симетрії. Зу­стрічається у ви­гляді тонко дис­перс., тичкуватих, променистих і волокнистих агрегатів, оолітів, натіч. форм. Кри­стали рідкісні стовпчастого або голчастого обрису. Колір чорний, риса темно-бура. Твердість 3–4, густина 4,2–4,33. Від­бивна здатність низька (~15 %). Утворюється пере­важно в екзоген. умовах за рахунок вивітрюва­н­ня марганцевміс. мінералів і гірських порід в асоціації з піролюзитом, гаусманітом, браунітом, а також гідротермал. шляхом у низькотемператур. жилах на контактах з виверженими породами, де інколи трапляються його псевдоморфози по кальциту. Мінерал виявлений у родовищах Грузії (Чіатурі), Швеції (Лонґ­­бан), Німеч­чини (Ільменау, Ільфельд) та ін. країнах. Досить поширений в Україні серед осад. марганц. руд Нікопол., Великотокмац., Криворіз. та Інгулец. родовищ олігоцен. віку. Виявлений також у Приазовʼї і в Чивчин. горах Карпат. М. — важлива марганц. руда. У найбільш багатих марганцем оксид. рудах є важливою сировиною для виплавле­н­ня феромарганцю, ін. сплавів марганцю із залізом.

Завантажити статтю