Мангуп (Мангуп-Кале) | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мангуп (Мангуп-Кале)


Мангуп (Мангуп-Кале)

МАНГУ́П (МАНГУ́П-КАЛЕ́) – найбільше середньовічне городище передгірського Криму. Заг. пл. 40 га. Знаходиться за 4 км на Пд. Сх. від с. Залісне (Бахчисарай. р-ну АР Крим) на високому ізольов. плато, майже з усіх боків обмеженому урвищами (відносна вис. – 250–300 м, вис. над р. м. – 584 м). У 2-й пол. 6 ст. тут зведено візант. фортецю. Вона, ймовірно, згадується у візант. писем. джерелах як м. Дорос на візант.-хозар. прикордонні (занепало на поч. 11 ст.). Від 2-ї пол. 14 ст. – столиця князівства Феодоро з однойм. назвою. 1475 місто захопили турки і перетворили на влас. опор. пункт, відтоді воно відоме як М. (М.-К.). 1774 фортецю залишив турец. гарнізон, 1792 – останні мешканці (караїми). Донині збереглися печери різноманіт. призначення, фундаменти та рештки середньовіч. споруд. Перші археол. розкопки здійснив О. Уваров (1853), ґрунтовні – експедиції під кер-вом Є. Веймарна (1967–74) й О. Герцена (від 1975). Серед знахідок – фрагменти колон, глиняний посуд, залізні цвяхи, наконечники стріл, кам’яні ядра, браслети, намиста, скляні посудини. Городище входить до складу Бахчисарайського державного історико-культурного заповідника.

Літ.: Герцен А. Г. Крепостной ансамбль Мангупа // Мат. по археологии, истории и этнографии Таврии. Вып. 1. Сф., 1990; Вус О. В. Оборонна доктрина Візантії у Північному Причорномор’ї: інженерний захист Таврики та Боспора в кінці ІV – на початку VІІ ст. Л., 2010.

Статтю оновлено: 2018