Кириліна Ірина Яківна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кириліна Ірина Яківна

КИРИ́ЛІНА Ірина Яківна (25. 03. 1953, м. Дрезден, Німеччина) – композитор. Засл. діяч мист-в України (1999). Чл. НСКУ (1980). Лауреатка низки міжнар. та всеукр. фестивалів і конкурсів, зо-крема Ґран-Прі «Пісен. вернісажу» (Київ, 1998). Закін. Київ. муз. уч-ще ім. Р. Ґлієра (1972; кл. теорії музики В. Подвали; брала уроки композиції у Р. Верещагіна), консерваторію (1977; кл. композиції М. Дремлюги). Відтоді – на твор. роботі. Від 1999 – доц. каф. естрад. співу Київ. ун-ту культури і мист-в. Творчості К. притаманний ліризм. В академ. музиці надає перевагу камер. жанрам. Наприкінці 1980-х рр. здобула популярність як авторка поп-музики. Її пісні виконували В. Білоножко, О. Білозір, А. Кудлай, Н. Матвієнко, Л. Сандулеса та ін. Має фонд. записи на Укр. радіо і телебаченні. Опублікувала зб. пісень «Пісні» (1985), «Веселая песенка» (1986), «Мій комсомол» (1989), «Пісні для дітей» (1991; усі – Київ).

Тв.: моноопера «Три портрети» для мецо-сопрано й камер. оркестру (1987, сл. Л. Костенко), дит. опера «Вовк-чарівник» (1993, лібрето Г. Аронова); для симф. оркестру – Симф. (1977), сюїта «Дивертисмент» (1978), Симфонієта для 13-ти струн. інструментів (1987); для камер. оркестру – камерна симф. «Zeifall» (1990); для естрадно-симф. оркестру – Концерт (1987); для оркестру нар. інструментів – «Мелодія» (1994), «Жартівливі награвання» (1997); Квартет для саксофонів (1990); Соната для скрипки і фортепіано (1980); камерні кантати: № 1 – «Із зоряного ковша» (1977, сл. М. Цвєтаєвої), № 2 – «Приказки» (1978, на укр. нар. тексти), № 3 – «Знаки пам’яті» (1986, сл. Н. Турбіної), № 4 – «Memoria» (1988, сл. А. Ахматової), «Молитва» (1989, на канонічні тексти), «Розмите бачене» для чол., дит. хорів та органа (1992–93, сл. П. Мовчана); для театру – рок-опера «Що у світі найсильніше?» (1982), рок-мюзикл «Герострати 20 ст.» (1986), муз. трагедія «Оргія» (1987, за Лесею Українкою), лірична комедія «Леся Калина – славна дівчина» (за В. Канівцем), мюзикл «Бісеня з дискотеки» (за В. Ґольдфельдом; обидва – 1988); «Арія краси» для голосу і фортепіано (2002, сл. З. Дикої); пісні, хори, романси, обробки нар. пісень; музика для вистав.

Літ.: Кулик Р. Визнання // Музика. 1986. № 4; Шурова Н. Музика – її життя // Молодь України. 1986, 28 трав.; Конькова Г. Стати майстринею // КіЖ. 1988, 19 черв.; Владимирова Г. Алфавит Кирилиной // Правда Украины. 1997, 7 марта.

О. У. Литвинова

Стаття оновлена: 2013