Кирилкін Іван Тарасович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кирилкін Іван Тарасович

КИРИ́ЛКІН Іван Тарасович (1890, м. Александровськ-Грушевський, нині м. Шахти Ростов. обл., РФ – 26. 03. 1942) – організатор виробництва. Держ. нагороди СРСР. Закін. церковно-парафіял. школу. Від 1903 працював на шахтах. 1913 вступив до більшов. партії. 1925–26 – управляючий Рутченків. рудниками на Донбасі (під його кер-вом починав свою діяльність М. Хрущов); від 1926 – дир. Макіїв. металург. комбінату; 1929–36 – нач. буд-ва і 1-й дир. Новокраматор. з-ду важкого машинобудування у м. Краматорськ (нині усі – Донец. обл.). Вивчав досвід орг-ції вироб-ва на з-дах Великої Британії, Франції, США, Чехо-Словаччини, Німеччини. 1936 обраний чл. ЦК ВКП(б) і ЦВК СРСР, у тому ж році признач. нач. упр. буд-ва з-ду № 402 – суднобуд. підпр-ва та міста-супутника у р-ні Нікол. гирла Пн. Двіни (нині м. Сєвєродвінськ Архангел. обл., РФ). Закінчити буд-во заплановано 1940, фактично його завершено 1939 (від квітня 1938 гідротех. роботи виконували в’язні створ. побл. виправно-труд. табору НКВС). 8 вересня 1938 за санкцією наркома внутр. справ СРСР Л. Берії заарешт. за звинуваченнями в участі у контррев. орг-ціях, шпигунстві й навмис. затягуванні строків буд-ва з-ду. Слідство тривало понад 2,5 р. Під час досудового розслідування К. визнав усі висунуті проти нього звинувачення, однак у ході судових слухань категорично відкинув їх, посилаючись на те, що слідчі вибивали у нього зізнання насильниц. методами. Однак суд не врахував ці обставини і 2 травня 1941 засудив К. до 15-ти р. ув’язнення і 5-ти р. позбавлення прав. Загинув в ув’язненні. Реабіліт. 1956. Його ім’ям названо вулиці у Краматорську та Сєвєродвінську (також встановлено мемор. дошку).

Літ.: Шевченко А., Зайцев А. Новокраматорцы. Очерки истории Новокраматорского машиностроительного завода. Д., 1975; Лихолобова З. Г. Сталінський тоталітарний режим та політичні репресії кінця 30-х років в Україні (переважно на матеріалах Донбасу). Д., 1995; Її ж. Судьбы командиров советской индустрии // Правда через годы... Вып. 3. Д., 1999; Я знаю: город будет. Северодвинск, 2006.

З. Г. Лихолобова

Стаття оновлена: 2013