Маніфест

Визначення і загальна характеристика

МАНІФЕ́СТ (італ. manifesto — ві­дозва, декларація, оголоше­н­ня, від лат. manifestus — явний, очевидний) — особлива форма акта верховної влади над­звичайного, публічного, урочистого або про­грамного характеру. Містить правові норми або сповіщає про прийня­т­тя у майбутньому від­повід. законів. У Давньому Римі М. — обряд. форма, церемоніал. акт зверне­н­ня феціалів (колегії жреців, що стежила за дотрима­н­ням між­нар. договорів Риму) до ворожої сторони з вимогою сатисфакції у на­даний строк до моменту ймовір. оголоше­н­ня війни. У рим. кримінал. праві терміном «furtum manifestum» по­значали крадіжку, за якої злодія спі­ймано з речовим доказом на місці злочину. В імперіях (монархіях) М. — осн. вид закону як форми велі­н­ня монарха. Як приклад — М. рос. імператора Миколи II від 17(30) жовтня 1905 про вдосконале­н­ня держ. порядку, в якому на уряд покладено низку обовʼяз­­ків щодо кон­ституц. устрою Росії, а також проголошено за­провадже­н­ня громадян. свобод і утворе­н­ня законодав. органу (Державної думи Російської імперії), покликаного обмежити владу монарха. М. також називали політ. документ, письмове урочисте зверне­н­ня, декларацію, про­граму політ. партії, громад. організації, руху з викладом осн. ідей, положень, по­глядів тощо. Напр., «Manifest der Kommuni­­stiscen Partei» («Маніфест Комуністичної партії», 1848) став першим про­грам. документом наук. комунізму, в якому К. Маркс і Ф. Енгельс виклали його осн. ідеї. У між­нар. публіч. праві 13 — поч. 20 ст. М. — дипломат. акт, документ воюючих сторін, яким сповіщали про початок або закінче­н­ня війни (синонім дипломат. ноти, меморандуму, нотифікації). Дуже рідко цим терміном також по­значають акт ратифікації між­нар. договору, конвенції тощо.

В. П. Нагребельний

Завантажити статтю