Маннергейм Карл-Ґустав-Еміль | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Маннергейм Карл-Ґустав-Еміль


Маннергейм Карл-Ґустав-Еміль

МА́ННЕРГЕЙМ Карл-Ґустав-Еміль (Man­­ner­heim Carl Gustaf Emil; 16. 06. 1867, м. Вільняс, нині Фінляндія – 28. 01. 1951, м. Лозанна, Швейцарія, похов. у Гельсинкі) – фінський військовий і політичний діяч. Маршал Фінляндії (1933). Навч. у Фін. кадет. корпусі в м. Фрідріхсгам (нині м. Хаміна, Фінляндія, 1882–86). У 1887 з метою вивчити рос. мову декілька місяців мешкав у свого родича в Харкові, де займався з репетитором. Закін. Микол. кавалерій. уч-ще у С.-Пе­тербурзі (1889). Служив у рос. армії, зокрема від 1891 – у Кавалергард. полку. Як доброволець у складі 52-го Ніжин. драгун. полку взяв участь у рос.-япон. вій­ні 1904–05. У 1906–08 за дорученням Генштабу здійснив геогр. експедицію у Пн. і Зх. Китай. Товаришував із О. Брусиловим, був особисто знайомий із П. Скоропадським. Під час 1-ї світ. вій­ни командував кавалерій. бригадою і дивізією. Після більшов. перевороту 1917 звільнився із рос. армії і виїхав до Фінляндії. Очолив фін. армію, яка у короткій громадян. вій­ні розгромила підтримувану РСФРР фін. Червону гвардію. Від грудня 1918 до липня 1919 – регент Фінляндії; від 1931 – голова Ради держ. оборони, від 1939 – головнокомандувач ЗС Фінляндії. Один із організаторів буд-ва укріпленої лінії вздовж рад.-фін. кордону (відома як лінія М.). Керував діями фін. армії під час рад.-фін. вій­ни 1939–40 і 1941–44 у ході 2-ї світ. вій­ни, внаслідок яких Фінляндія хоча і втратила частину тер., однак зберегла незалежність. Від 1944 – президент Фінляндії, від 1946 – у відставці. Автор кн. спогадів «Muistelmat» («Мемуари», т. 1–2, Гельсинкі, 1951–52; рос. мовою – Москва, 1999). У Гельсинкі та ін. містах Фінляндії встановлено пам’ят­­ни­­ки М., його ім’ям названо проспекти та вулиці.

Літ.: V. Meri. C. G. Mannerheim – Suo­­­men Marsalkka. Porvoo, 1989; Власов Л. В. Маннергейм. Москва, 2005; Шурхало Д. Скоропадський, Маннергейм, Врангель: кавалеристи-державники. Л., 2013; S. Za­loga, A. Hook. Gustaf Man­­nerheim: leader­ship, strategy, conflict. Oxford, 2015.

Статтю оновлено: 2018