МА́Н­НЕРГЕЙМ Карл-Ґу­став-Еміль (Man­­ner­heim Carl Gustaf Emil; 16. 06. 1867, м. Вільняс, нині Фінляндія — 28. 01. 1951, м. Лозан­на, Швейцарія, похов. у Гельсинкі) — фінський військовий і політичний діяч. Маршал Фінляндії (1933). Навч. у Фін. кадет. корпусі в м. Фрідріхсгам (нині м. Хаміна, Фінляндія, 1882–86). У 1887 з метою ви­вчити рос. мову декілька місяців мешкав у свого родича в Харкові, де за­ймався з репетитором. Закін. Микол. кавалерій. училище у С.-Пе­тербурзі (1889). Служив у рос. армії, зокрема від 1891 — у Кавалергард. полку. Як доброволець у складі 52-го Ніжин. драгун. полку взяв участь у рос.-япон. вій­ні 1904–05. У 1906–08 за доруче­н­ням Ген­штабу здійснив геогр. екс­педицію у Пн. і Зх. Китай. Товаришував із О. Брусиловим, був особисто зна­йомий із П. Скоропадським. Під час 1-ї світової вій­ни командував кавалерій. бригадою і дивізією. Після більшов. пере­вороту 1917 звільнився із рос. армії і ви­їхав до Фінляндії. Очолив фін. армію, яка у короткій громадян. вій­ні роз­громила під­тримувану РСФРР фін. Червону гвардію. Від грудня 1918 до липня 1919 — регент Фінляндії; від 1931 — голова Ради держ. оборони, від 1939 — головнокомандувач ЗС Фінляндії. Один із організаторів будівництва укріпленої лінії вздовж рад.-фін. кордону (ві­дома як лінія М.). Керував діями фін. армії під час рад.-фін. вій­ни 1939–40 і 1941–44 у ході 2-ї світової вій­ни, внаслідок яких Фінляндія хоча і втратила частину тер., однак зберегла незалежність. Від 1944 — президент Фінляндії, від 1946 — у від­ставці. Автор кн. спогадів «Muistelmat» («Мемуари», т. 1–2, Гельсинкі, 1951–52; російською мовою — Москва, 1999). У Гельсинкі та ін. містах Фінляндії встановлено памʼят­­ни­­ки М., його імʼям на­звано про­спекти та вулиці.