Манорик Андрій Васильович

Визначення і загальна характеристика

МАНО́РИК Андрiй Васильович (01. 09. 1921, с. Вербiвка, нинi Погребищен. р-ну Вiнн. обл. — 25. 06. 1974, Київ) — фізіолог рослин. Батько П. Манорика. Доктор біо­логічних наук (1970), професор (1971), член-кореспондент АН УРСР (1973). Учасник 2-ї світової вій­ни. Державні та бо­йові нагороди СРСР. Закiн. Уман. с.-г. ін­ститут (нині Черкас. обл., 1949). Від 1951 працював в Iн-ті фiзiологiї рослин i генетики АН УРСР (Київ): заст. дир. з наукової роботи (вiд 1956), дир. (вiд 1973). Акад.-секр. Від­діл. заг. біо­логії АН УРСР (1974). Наукові дослідже­н­ня: пита­н­ня ролі і значе­н­ня біо­логічно актив. речовин орган. добрив у живлен­ні с.-г. культур, зокрема особливості дії їхніх складників — вітамінів, ауксинів та деяких амінокислот — на надходже­н­ня в рослини осн. елементів живле­н­ня; механізм біол. звʼязува­н­ня молекуляр. азоту атмо­сфери при симбіо­тич. взаємовід­носинах бобових рослин і бульбочк. бактерій, пошук важелів інтенсифікації цього процесу. Роз­робив методи пiдви­­ще­н­ня ефективностi орган. доб­рив. Засн. наук. школи з фізіології симбіо­тич. азотфіксації. Був консультантом наук.-популяр. фільму «Атомна енергія в рослин­ництві» Київ. кіностудії хронік.-докум. фільмів.

Пр.: Обогащен­ные компосты. К., 1961; К. А. Тімірязєв — основоположник наукового землеробства. К., 1962; Динаміка на­громадже­н­ня органічних кислот у рослинах люпину жовтого // Доп. АН УРСР. 1972. Сер. Б, № 3 (спів­­авт.); Фрак­­цион­ный со­став белков и изоэнзимный спектр глутаматдегидрогеназы клубеньков люпина при эф­фективном и не­эф­фективном симбиозе // Физиология и биохимия культур. растений. 1974. Т. 6, № 3 (спів­­авт.); Iн­активацiя гербiцидiв у грунтi. К., 1975 (спів­­авт.).

Літ.: Андрей Васильевич Манорик: Библиогр. указ. К., 1984.

В. В. Моргун

Завантажити статтю