Марказит
МАРКАЗИ́Т (від араб. назви стибію та бісмуту) — променевий, гребінчастий, списоподібний колчедан, мінерал класу сульфідів та їх аналогів FeS2. Уперше описав 1845 австр. мінералог В.-К. Гайдінґер. Має незначні домішки As, Sb, Ni, Cr, Bi, Cu. Сингонія ромбічна, ромбо-дипірамідал. вид симетрії. Зустрічається у вигляді жовен, концентрично-зонал. стяжінь, а також гребінчастих списоподіб. і радіально-променевих агрегатів, дуже рідко пірамідал. і призматич. кристалів. Спостерігаються двійники та епітаксичні зростки з піритом. Колір латунно-жовтий із сіруватим або зеленуватим відтінком. Риса темна зеленувато-сіра. Блиск металічний. Твердість 5–6, густина 4,6–4,9. Відбивна здатність висока (55 %). Утворюється переважно піротермал. шляхом в останні стадії процесу мінералоутворення в асоціації з кварцом, піритом, галенітом, сфалеритом та ін. сульфідами. У поверхневих умовах піддається вивітрюванню, кінц. продуктом якого є утворення бурого залізняка. М. відомий у колчедан. покладах Уралу (Блявін. родовище, РФ), а також у родовищах Словаччини та Німеччини (Клаусталь). Досить поширений в Україні серед різних утворень як другоряд. мінерал. Виявлений у Приазов’ї, Придніпров’ї, Криворіжжі, на Волині та Поділлі. У Донбасі та Карпатах супроводжує ртутне і поліметал. зруденіння. Значні скупчення М. розробляють для одержання сірчаної кислоти. Є у мергелях і вапняках Криму.
Завантажити статтю
