Марков Дмитро Андрійович
Визначення і загальна характеристика
МА́РКОВ Дмитро Андрійович (12. 10. 1868, с. Грушів, нині Дрогоб. р-ну Львів. обл. — 1938, Братислава) — громадсько-політичний діяч. Брат О. Маркова. Навч. у бурсі Нар. дому у Львові, закін. богослов. факультет Львів. університету, здобув докторат із права у Іннсбруц. університеті (Австрія). Працював у судових органах м. Ґрац (Австрія) та Відня, пом. присяж. повіреного у м. Золочів (нині Львів. обл.) і Львові. 1907 обраний послом до Держ. ради від «Русской народной организации», 1913 — до Галиц. крайового сейму. Під час 1-ї світової війни 1915 заарешт. за москвофіл. діяльність, за звинуваченням у держ. зраді у Відні засудж. до смерт. кари, згодом заміненої довіч. ув’язненням. Звільнений 1918 після розпаду Австро-Угорщини. У тому ж році став співзасн. «Русского исполнительного комитета». Намагався зблизитися з укр. делегацією на Париз. мирній конф. 1919–20, у 1922 — із урядом ЗУНР у Відні. Зібрав велику колекцію документів з історії москвофіл. руху. Серед праць — «Русская и украинская идея в Австрии», «Про терпіння російської національної партії в Галичині» (обидві — 1912), «Преследования за православную веру в Угорской Руси» (1913).
Додаткові відомості
- Державний архів
- ЦДІА України у Львові. Ф. 129, оп. 4, спр. (особисті док. Маркова Д. і зібрана ним колекція з історії русофіл. руху в Галичині та за її межами 1859–1937).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
