Мародерство | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мародерство


Мародерство

МАРОДЕ́РСТВО (франц. maraudeur, від maraude – грабіж) – прихована або відкрита крадіжка військовослужбовцями та цивільними особами майна у мертвих або поранених у бою та після нього. М. також вважають присвоєння майна цивіл. насел. у р-нах вогневого ураження (бомбардувань, ракет. ударів, артилер. та ін. обстрілів), під час надзвич. ситуацій природ. чи техноген. характеру. Згідно зі ст. 432 Кримінал. кодексу України М. (викрадення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поранених, а також викрадення речей у поранених під час їхньої евакуації у тил) карається позбавленням волі на строк від 3-х до 10-ти р. При цьому поле бою – не тільки місцевість, де йдуть бойові дії, а й тилові р-ни, що зазнали впливу воюючих сторін. Предметом М. може бути тільки приватне майно (гроші, годинники тощо) вбитих чи поранених, незалежно від того, до якої армії вони належать. Зброя, боєприпаси, документи, що містять відомості військ. характеру, ін. речі, придатні для використання під час ведення військ. дій, не є предметом цього злочину. Починаючи від часів стародав. світу питання продовол., фураж., речового, транспорт. та ін. забезпечення військ часто вирішувалося за рахунок захоплених тер., тому М. було потуж. матеріал. стимулом для різних категорій воюючих сторін, особ­ливо для найманців. Існувала поширена практика віддавати захоплене місто або місцевість на декілька днів на розграбування переможцям, що супроводжувалося масовими гвалтуваннями та вбивствами. Від 19 ст. М. стало невід’єм. матеріал. і морально-психол. складовою воєн. дій, пов’язаних із вторгненням на тер. противника. Вперше в історії правове обмеження та заборона М. прописані у Гааз. конвенції 1907 (див. Гаазькі конвенції про закони та звичаї вій­ни 1899 і 1907). У Женев. конвенціях про захист жертв вій­ни 1949 та Додатк. протоколах до них 1977 заборонено пограбування загиблих і їхніх поховань. Незважаючи на це, під час 1-ї та 2-ї світ. воєн, локал. воєн і зброй. конфліктів 20 – поч. 21 ст. (у Кореї 1950–53, В’єтнамі 1964–73, Афганістані 1979–89 та ін.) військ. підрозділи й окремі військово­службовці часто порушували їхні положення, зокрема і стосовно М. Для України проблема М. стала особливо актуал. з поч. рос. агресії на Сході в квітні 2014. В окупов. р-нах Донец. і Луган. обл. рос. військовики й найманці та місц. сепаратисти відбирають не лише гроші, коштовності, особисте рухоме та нерухоме майно цивіл. осіб, а й вивозять до РФ пром. обладнання, вироб. лінії та з-ди, переважно оборон. призначення. У Кримінал. кодексі РФ покарання за М. відсутнє, залежно від обставин його розглядають як крадіжку, грабіж чи розбій.

Літ.: Право вій­ни: Порадник для командного складу Збройних Сил України. К., 1997.

Статтю оновлено: 2018