МАРР Микола Якович (25. 12. 1864 (06. 01. 1865), м. Кутаїсі, нині Грузія — 20. 12. 1934, Ленін­град, нині С.-Петербург) — археолог, мово­знавець, організатор науки. Професор (1900), академік АН СРСР (1912). Закінчив С.-Петербурзький університет (1890), де й працював: від 1902 — професор, від 1911 — декан східного факультету. 1918–34 заснував і очолював Державну академію історії матеріальної культури (нині Ін­ститут історії матеріальної культури РАН, С.-Петербург); водночас 1921–34 — Яфетичний ін­ститут (нині Ін­ститут мово­знавства РАН, Москва); від 1930 — віце-президент АН СРСР (уперше в системі АН створив ін­ститут і аспірантуру). Рекомендований до обра­н­ня академік ВУАН, однак помер до виборів. Домігся збереже­н­ня грузинської й вірменської абеток. Чільні наукові ідеї Марра: роль Кавказу в мовно-культурному роз­виткові до­історичної Європи, зокрема й України; магічна функція мови; роль руки в архаїчному мислен­ні, мові та мистецтві; роз­виток мовної структури як єдиний світовий мовотворчий процес; закони еволюції мовної семантики в контекс­ті історії культури. 

Автор яфетичної теорії, яку він проти­ставив порівняльно-історичному мово­знавству: від­стоював ідею, що еволюцію людської мови зумовлюють насамперед соціально-економічні чин­ники, а не генетична спорідненість; заперечував існува­н­ня прамов, мовних сімей і загальнонаціонального характеру мов, але водночас вважав, що всі мови проходять однакові глотогонічні стадії роз­витку, започатковуючись із 4-х універсальних мовних елементів (sal, ber, yon, roš), які, за його твердже­н­ням, можуть бути виявлені в будь-якій мові на будь-якому етапі її роз­витку шляхом яфетидологічного аналізу. У радянський період його концепція була пере­інтер­претована в дусі марксизму-ленінізму й отримала назву «нове вче­н­ня про мову» (мар­ризм), що забезпечило їй ідеологічну легітимацію та державну під­тримку. Проте в середині 20 ст. її положе­н­ня вступили в опозицію до офіційної ідеологічної доктрини, яка утверджувала існува­н­ня загальнонародної мови, зокрема російської як мови між­національного спілкува­н­ня в СРСР.

Ви­вчав походже­н­ня назви Києва та легенди про Кия, генезу української мови та її специфіку порівняно з іншими словʼянськими, давні етноси України (кім­мерійців, скіфів). У С.-Петербурзі, на будинку, де мешкав Марр, встановлено меморіальну дошку. Його імʼям на­звано вулиці у Тбілісі, Сухумі, Єревані.