Кириченко Віктор Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кириченко Віктор Миколайович

КИРИЧЕ́НКО Віктор Миколайович (28. 12. 1963, Київ) – графік, живописець. Син Миколи, брат Івана Кириченків. Засл. художник України (2006). Чл. НСХУ (1990). Закін. Київ. худож. ін-т (1990; викл. А. Чебикін), навч. у твор. майстернях АМ СРСР у Києві (1991–94; кер. М. Дерегус). Працює від 1996 у Нац. академії образотвор. мист-ва і арх-ри (Київ): від 2007 – доц. каф. графіч. мист-в. Учасник всеукр., міжнар. мист. виставок від 1985. Персон. – у Києві (2000–01, 2004). Осн. галузі – станк. графіка та живопис. Творчість К. – яскравий, емоц. відгук на складні реалії сучасності, відтворений у руслі світ. постмодерніст. мист. течій. Його роботи випромінюють енергію руху, емоції. Фігурат. картини раннього періоду демонструють своєрідну манеру письма художника та автор. техніку. Автор ст. «Завдання з композиції “Триптих”: Композиц. закономірності та способи систематизації» // «Українська АМ: Дослідницькі та науково-методичні праці» (К., 2003, вип. 10).

Тв.: графіка – серія офортів «Меч духовний» (1990); серії гуашей «Дивні звичаї наших дідусів» (1990), «Непроторені дороги» (2003–04); живопис – «Червоне крісло», «Соло для сплячої» (обидва – 1992), «Народження ночі» (1993), «Апостоли Петро і Павло» (1997), «Містерії» (2000), «Пара» (2005); серія «Київ з-під небесся» (від 2008).

Літ.: Кириченко Віктор. Живопис. Графіка: Каталог. К., 2004.

М. І. Компанець

Стаття оновлена: 2013