Марцінкявічюс Юстінас

МАРЦІНКЯ́ВІЧЮС Юстінас (Marcinkevičius Justinas; 10. 03. 1930, с. Важаткеміс, нині Пренайського р-ну, Литва — 16. 02. 2011, Вільнюс) — литовський письмен­ник, драматург, пере­кладач. Народний поет Литви (1978). Академік АН Литви (1990). Державна премія Литовської РСР (1957, 1969). Національна премія з літератури і мистецтва (2001), літературна премія ім. Й. Айстіса (2010), літературна нагорода Польського ПЕН-клубу (1997). Ордени Великого князя Литовського Ґедиміна 3-го (1993) і 1-го (1997) ступ. та Вітовта Великого (2003). Закінчив Вільнюський університет (1954). Працював у редакції журналу «Genys» («Дятел») та «Pergalė» («Пере­мога»). Один із керівників визвольного руху «Саюдіс» (кін. 1980-х рр.). 

Дебютував віршами 1953. У творчості домінують філософське начало, драматична напруженість, сучасні реалії набувають значущості національних поетичних символів. Етичні та естетичні ідеали ліричного героя М. по­значені гармонійністю. Поема «Kraujas ir pelenai» («Кров і попіл», 1960; інсценізовано 1984 у Київському театрі поезії) — про трагедію спаленого гітлерівцями литовського села Пірчюпіс. Глибиною філософського баче­н­ня світу, історичного минулого та сучасного життя від­значаються поеми «Dvidešimtas pavasaris» («Двадцята весна», 1956), «Publicistinė poema» («Публіцистична поема», 1961), «Donelaitis» («Донелайтіс», 1964), «Siena» («Стіна», 1965), «Pažinimo medis» («Дерево пі­зна­н­ня», 1979) та ін.; низку поем інсценізовано. У повісті «Pušis, kuri juokėsi» («Сосна сміялась», 1961) порушено про­блеми становле­н­ня творчої молоді. Своєрідним національним епосом є драматично-поетична трилогія — «Mindaugas» («Міндауґас», 1968), «Katedra» («Кафедральний собор», 1971) та «Mažvydas» («Мажвідас», 1977); в ній від­творено зародже­н­ня литовської державності, писемності й духовності. Видав книгу есе «Dienoraštis be datų» («Щоден­ник без дат», 1981). Для дітей написав збірки віршів «Daina prie laužo» («Пісня біля бага­т­тя», 1955), «U-ti-ti-ti, šalta» («Ой-ой-ой, холодно», 1969), «Voro vestuvės» («Павукове весі­л­ля», 1980), віршовану казку «Grybų karas» («Війна грибів», 1958), поему «Laukinė kriaušė» («Дика груша», 1960; усі — Вільнюс). 

У радянські часи М. був над­звичайно популярним, чимало його віршів стали народними піснями, книжки видавали величезними накладами (до 50 тис. прим.), на ви­стави за його драмами завжди був аншлаг. 1982–83 ви­дано «Raštai» («Твори») М. у 5-ти т. Автор повного пере­кладу литовською мовою естонського («Kalevipoeg» / «Калевіпоеґ») та фінського («Kalevala» / «Калевала») епосів. Т. Шевченку присвятив вірш «Poeto gimimas» («Народже­н­ня поета», 1954). Пере­клав низку творів В. Сосюри, А. Малишка, П. Воронька, Д. Павличка. Окремі твори М. українською мовою пере­клали В. Бичко, П. Мовчан, О. Лупій, Б. Степанюк, Д. Павличко, В. Петровський, В. Коломієць, О. Мокровольський, Д. Чередниченко, Р. Лубківський, П. Марусик.

Тв.: Prašau žodžio. 1955; Daina prie laužo: eilėraščiai vaikams. 1955; Dvidešim-tas pavasaris: poema. 1956; Grybų karas: poema ir eilėraščiai. 1958; Kraujas ir pelenai: herojinė poema. 1960; Publicistinė poema. 1961; Pušis, kuri juokėsi. 1961; Duoną raikančios rankos. 1963; Donelaitis: poema. 1964; Siena: miesto poema. 1965; Mediniai tiltai. 1966; Baladė apie Ievą. 1966; Mindaugas: dviejų dalių drama-poema. 1968; Liepsnojantis krūmas. 1968; Sena abėcėlė. 1969; Mindauga: dviejų dalių drama-poema. 1970; Dvidešimtas pavasaris: poema. 1970; Katedra: 10-ties giesmių drama. 1971; Mažvydas: trijų dalių giesmė. 1977; Gyvenimo švelnus prisiglaudimas. 1978; Pažinimo medis: poema. 1979; Būk ir palaimink. 1980; Dienoraštis be datų. 1981; Tokia yra meilė = Love is like this. 1983; Vienintelė žemė. 1984; Už gyvus ir mirusius. 1988; Lopšinė gimtinei ir motinai. 1992; Prie rugių ir prie ugnies. 1992; Daukantas: dviejų dalių draminė apysaka. 1997; Žingsnis. 1998; Carmina minora: poema. 2000; Poezija: 2 kn. 2000; Dienos drobulė. 2002; Naktį užkluptas žaibo: nauji eilėraščiai. 2008; укр. перекл. — Сосна сміялась. 1963; [Вірші] // Сузірʼя. Вип. 5. 1971; Кров і попіл // З поезії народів СРСР. Вип. 1. 1972; [Вірші] // Хвилі Німану. 1974; Поезії. 1981; [Вірші] // Литов. рад. поезія. 1985; Ікар // Антологія рад. одноакт. драматургії. Вип. 3. 1987 (усі — Київ).

Літ.: Жулинський М. Людських вершин торкнутися душею // Жовтень. 1979. № 7; Мовчан П. Окриленість // Марцінкявічюс Ю. Поезії. К., 1981; Гречанюк С. Імперативи Юстінаса Марцінкявічюса // Гречанюк С. Під крилами — високий день. К., 1982; Саква О. І кров, і попіл // УТ. 1985. № 3; Моренец В. Позвольте утвердиться в доброте // Марцинкявичюс Ю. Кровь и пепел. К., 1986.

Н. О. Непорожня, А. Л. Тараненко

Завантажити статтю