Марчук Євген Кирилович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Марчук Євген Кирилович

МАРЧУ́К Євген Кирилович (28. 01. 1941, с. Долинівка Гайворон. р-ну Одес., нині Кіровогр. обл.) – політичний діяч. Генерал армії України (1994). Канд. юрид. н. (1998). Нар. депутат України (1995–98, 1998–2000). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2001). Закін. Кіровогр. пед. ін-т (нині Кропивницький, 1963). Відтоді працював у органах КДБ УРСР, зокрема 1988 очолив його упр. у Полтав. обл.; від 1990 – перший заст. голови КДБ УРСР. У червні–листопаді 1991 – Держ. міністр з питань оборони, нац. безпеки і надзвич. ситуацій України; 1991–94 – голова СБУ; у жовтні 1994 – березні 1995 – Перший віце-прем’єр-міністр України–голова Координац. ком-ту при Президентові України по боротьбі з корупцією і організов. злочинністю; у червні 1995 – травні 1996 – Прем’єр-міністр України; у листопаді 1999 – червні 2003 – секр. Ради нац. безпеки і оборони України. У ВР України 2-го скликання – чл. Ком-ту з питань оборони і держ. безпеки, голова фракції «Соціально-ринковий вибір»; 3-го – голова Ком-ту з питань соц. політики та праці, кер. фракції СДПУ(о), від 1999 – чл. групи «Незалежні». У червні 2003 – вересні 2004 – Міністр оборони України. Згодом віді­йшов від актив. політ. діяльності. У травні 2008 указом В. Ющенка признач. позаштат. радником Президента України, звільнений у березні 2010 указом В. Януковича. Від 2014 – голова Міжнар. секретаріату з безпеки і цивіл. співпраці між Україною та НАТО, від 2015 – представник України у підгрупі з безпеки у Тристорон. контакт. групі з врегулювання конфлікту в Донбасі.

Літ.: Марчук Є. К. Виступи. Інтерв’ю. Статті: В 2 кн. К., 1998; Марчук Є. П’ять років української трагедії. К., 1999; Євген Марчук: «Україні потрібна Стратегія. Переможна Стратегія» // День. 2017, 27 січ.

Ю. І. Шаповал

Статтю оновлено: 2018