Марчук Євген Кирилович
МАРЧУ́К Євген Кирилович (28. 01. 1941, с. Долинівка Гайворон. р-ну Одес., нині Кіровогр. обл. — 05. 08. 2021, Київ) — політичний діяч. Генерал армії України (1994). Кандидат юридичних наук (1998). Народний депутат України (1995–98, 1998–2000). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2001). Орден Свободи (2021, посмертно). Закін. Кіровогр. пед. інститут (нині Кропивницький, 1963). Відтоді працював у органах КДБ УРСР, зокрема 1988 очолив його упр. у Полтав. обл.; від 1990 — перший заступник голови КДБ УРСР. У червні–листопаді 1991 — Держ. міністр з питань оборони, нац. безпеки і надзвич. ситуацій України; 1991–94 — голова СБУ; у жовтні 1994 — березні 1995 — Перший віце-премʼєр-міністр України–голова Координац. комітету при Президентові України по боротьбі з корупцією і організов. злочинністю; у червні 1995 — травні 1996 — Премʼєр-міністр України; у листопаді 1999 — червні 2003 — секр. Ради нац. безпеки і оборони України. У ВР України 2-го скликання — чл. Комітету з питань оборони і держ. безпеки, голова фракції «Соціально-ринковий вибір»; 3-го — голова Комітету з питань соц. політики та праці, кер. фракції СДПУ(о), від 1999 — чл. групи «Незалежні». У червні 2003 — вересні 2004 — Міністр оборони України. Згодом відійшов від актив. політ. діяльності. У травні 2008 указом В. Ющенка признач. позаштат. радником Президента України, звільнений у березні 2010 указом В. Януковича. Від 2014 — голова Міжнар. секретаріату з безпеки і цивіл. співпраці між Україною та НАТО, від 2015 — представник України у підгрупі з безпеки у Тристорон. контакт. групі з врегулювання конфлікту в Донбасі.
Літ.: Марчук Є. К. Виступи. Інтервʼю. Статті: В 2 кн. К., 1998; Марчук Є. Пʼять років української трагедії. К., 1999; Євген Марчук: «Україні потрібна Стратегія. Переможна Стратегія» // День. 2017, 27 січ.
Ю. І. Шаповал
Додаткові відомості
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
