МА́РШАЛ (франц. maréchal, від давньонім. marah — кінь і scalc — слуга) — найвище військове зва­н­ня у багатьох країнах світу. У Франк. королівстві (виникло на­прикінці 5 ст.) М. називали слугу, який завідував королів. конюшнями, у середньовіч. Франції (від 12 ст.) — придвор. сановника, який опікувався особистими охоронцями, кін­ною сторожею та королів. конюшнями. У 16 ст. за­проваджене як найвище військ. зва­н­ня у Франції, у 19 ст. — в Іспанії, Туреч­чині, Італії, Японії, в 20 ст. — у Великій Британії (тільки у ВПС), Індії, Польщі, Фінляндії, Румунії, Монголії, Югославії, Болгарії та деяких ін. країнах. У Великій Британії (окрім ВПС), Німеч­чині, Австро-Угорщині, Рос. імперії М. від­повід­ало зва­н­ня генерал-фельд­маршал. Особл. знак роз­різне­н­ня — маршал. жезл. У СРСР від 1935 існувало зва­н­ня М. Рад. Союзу, від 1943 — гол. М. і М. роду військ (артилерії, авіації, бронетанк. військ, інж. військ і військ звʼязку). Із 41-го М. Рад. Союзу 10 народилися на укр. землях: П. Батицький, Л. Брежнєв, К. Ворошилов, А. Єременко, П. Кошовий, Г. Кулик, Р. Малиновський, К. Москаленко, С. Соколов, С. Тимошенко. У США від 1789 як під­роз­діл мін-ва юстиції діє Служба федерал. маршалів. Її спів­роб. (М.) забезпечують діяльність федерал. судів, здійснюють роз­шук і арешт федерал. злочинців. У Польщі М. — зва­н­ня деяких цивіл. посад. осіб (зокрема М. сейму). В Україні зва­н­ня М. від­сутнє.