МАСКА́ЛИК Павло Михайлович (21. 06. 1942, с. Великий Буковець, нині Буківці Пряшів. краю, Словач­чина) — актор, письмен­ник, театральний критик. Премія ім. І. Франка (Словач­чина, 2014). У 1947–66 проживав в Україні. Навч. у Пряшів. університеті (1966–68), закін. Київ. ін­ститут театр. мистецтва (1972; кл. Л. Олійника). 1972–94 — актор Укр. нац. театру в Пряшеві, де створив майже сто різножанр. ролей. Виконав. манері М. притаман­ний реалізм, спрямов. на роз­кри­т­тя психології героїв. Спів­працював з укр. пресою Словач­чини («Дукля», «Нове життя», «Дружно вперед»); був автором, актором, драматургом та реж. кількох радіо­пʼєс Укр. студії Чехословац. радіо (Пряшів). Знявся у чес. кінофільмах: «Ohlednutí» («Оглянутися», 1968), «Proč nevěřit na zázraky?» («Чому не вірити чудесам?», 1977; обидва — реж. А. Маша). Надавав допомогу укр. самодіял. драм. колективам. 1994 на знак протесту прoти деукраїнізації Укр. нац. театру ви­йшов з його складу та почав за­йматися літ. і публіцист. діяльністю. Ролі: Війт («Украдене щастя» І. Франка), Михайло («Суєта» І. Карпенка-Карого), Мартин («Глитай, або ж Павук» М. Кропивницького), Стоножка («97» М. Куліша), Василь Загороднюк («Дорога до сина» О. Корнієнка), Василь («На сьомому небі» М. Зарудного), Гулеватий («Шкільна драма» Я. Стельмаха), Корній («Фараони» О. Коломійця), Пляшка, Учитель («Чи це не смішно?», «Голос матері» В. Зозуляка), Няньо, Василь Главата («Ілько Липей», «Маків цвіт» І. Гриця-Дуди), Кулигін («Три сестри» А. Чехова), Ніл («Міщани» М. Горького), Вітек («Справа Макрополос» К. Чапека), Томко («Перше ніж за­співає когут» І. Буковчана), Кирило Муха («Страшен­но не­приємна ситуація» Я. Соловича), Сильвестр («Витівки Скапена» Ж.-Б. Мольєра), Борро («Суперечки» К. Ґольдоні), Джесі («Солдат як солдат» Б. Брехта), Юрко («Червень — початок літа» Ю. Едліса).