Масова свідомість | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Масова свідомість


Масова свідомість

МА́СОВА СВІДО́МІСТЬ – особливий вид суспільної свідомості, що відображає знання, уявлення, норми, цінності та зразки поведінки, притаманні значним неструктурованим множинам лю­­дей. М. с. характеризується збігом у певний момент і за певних умов гол. компонентів свідомості великої кількості різних сусп. груп. Одним із проявів масової сусп.-політ. свідомості є громадська думка. У М. с. переплітаються буденно-психол. і теор.-ідеол. рівні сусп. свідомості, відповідно виокремлюють два її осн. типи: первин. (емоц.-діючий) та вторин. (рац.). Суб’єктами й твор­­цями М. с. виступають усі чл. сусп-ва – індивіди, об’єднані різними груп., соц. зв’язками. Її структурують за соц.-культур., повсякден., соц.-інституц. орієнтаціями людей. М. с. виникає та формується у процесі масовізації різних способів життєдіяльності людей (у сферах вироб-ва, споживання, спілкування, політики, природ. довкілля), які зумовлюють однакові чи подібні інтереси, потреби, навички, оцінки переважної більшості людських спільнот. За сучас. форм масовізації способів життєдіяльності людей у формуванні М. с. беруть участь експертні (профес.) спільноти, ЗМІ, найближче соц. оточення. Феномен М. с. тривалий час вивчають у межах різноманіт. світогляд. парадигм: еволюц.-орган. (О. Конт, Г. Спенсер), соціал-дарвініст. (Л. Гумплович, А. Смолл, В. Семнер), позитивіст. (Е. Дюркгайм), антипозитивіст. (Ф. Тьонніс, Ґ. Зіммель), об’єктивіст. (Т. Парсонс, Р. Мертон, Р. Дарендорф), суб’єктивіст. (Дж. Мід, Г. Блумер, Е. Гоффман, Т. Лукманн). Залежно від тлумачення поняття «маса», виокремлюють кілька дослідниц. підходів до вивчення М. с. Так, у реліг. за її основу беруть пануючу в даному сусп-ві релігію, а під масою розуміють всю сукупність віруючих (структура відповідає ієрарх. орг-ції Церкви); у нац. і держ. – носіями М. с. виступають відповідно представники однієї нації або громадяни однієї держави; теоретики марксизму запропонували класовий підхід, де під масою розуміли клас, тому класову свідомість вважали масовою. У всіх них приблизно однакова структура М. с.: вожді, кер., знані авторитети та власне маса людей. Натомість у елітар. підході поняття «маса» виводиться як відмінне від еліта. У сучас. зарубіж. і вітчизн. наук. літ-рі М. с. розглядають, з одного боку, як форму сусп. свідомості, що помітно проявляється лише у динам. нестабіл. періоди сусп. розвитку, з ін. – як достатньо самост. феномен – свідомість певного соц. носія (маси). Б. Грушин виділив ознаки, які дозволяють виокремити цього носія від ін. соц. спільнот (груп, класів): ситуативність існування, гетерогенність, аморфність, неструктурованість. Саме ці ознаки характеризують масу як некласичну соц. спільноту. Маса не протистоїть групам, вона існує поруч із ними і проявляє себе тоді, коли у певних ситуаціях соц. межі груп виявляються або зруйнованими, або на певний момент неважливими. Відповідні характеристики має і М. с. Осн. її властивості: обсяг різноманіт. позитив. знань, якими володіють ті чи інші маси та які вони практично використовують у своїй життєдіяльності; поширеність у соц. просторі; темпоральність, рівень стійкості у часі; ступ. зв’язності, несупе­речності; керованість, співвідношення вхідних у М. с. стихій. та інституціоналізов. форм; рівень розвиненості; характер вираженості; особливості використання мовних засобів. М. с. притаманна соц. типовість компонентів, які утворюють її, а також їхнє визнання, санкціонування тією чи ін. масовою спільністю. М. с. існує і проявляється на двох осн. рівнях: у соц. типах особистості та у свідомості великих соц. груп – класів та ін. масових спільностей. У стані та розвитку М. с. виокремлюють дві граничні точки: по-перше, коли рівень її культури та духовності невпинний і у ньому в повній мірі діють механізми підсвідомості та стихійності, що описав З. Фройд (у цьому стані й на цьому рівні розвиток М. с. схильний до маніпуляції ззовні, у ній присутні конфронтац. стереотипи і міфи, сильне відчуження та самовідчуження індивідів); по-друге, коли вона набуває більшої організованості, консолідації, чинить опір маніпулюванню ззовні, кристалізує власну внутр. структуру, прагне до високої культури і духовності, діє переважно у контексті всієї сукупності сусп. зв’язків на принципах соц. інтелекту. Зміст М. с. значно поступається змісту сусп. свідомості загалом, оскільки багато форм останньої проникають у М. c. не повністю, а фрагментами. Крім того, вона поступається за змістом сукупній індивід. свідомості, що за своїм «предмет. рядом» навіть виходить за рамки сусп. свідомості. У міру ускладнення соц.-екон. та соц.-політ. відносин, посилення сусп. конфліктів людям все складніше розбиратися у поточ. подіях, тому більшість із них тяжіє до полегшення для себе інтерпретації подій сусп. життя шляхом формування стереотип. реагування на них. За таких умов поширюється маніпулювання М. с. – програмування думок і прагнень людей, їхніх настроїв з метою забезпечення поведінки, необхід. власникам засобів маніпуляції. У якості осн. каналів маніпуляції виступають елек­­трон­ні ЗМІ, насамперед телебачення. М. c. сучас. укр. сусп-ва притаманне поширення соц. цинізму внаслідок руйнації ціннісно-норматив. системи, реакції М. с. на аномію. Цинізм дає змогу краще адаптуватися до нестабіл. сусп-ва, оскільки принцип. заперечення будь-яких норм, властиве циніч. погляду на соц. дійсність, запобігає розпачу в ситуаціях, де людина не бачить норм поведінки, до яких варто пристосуватися. Тому в М. с. насел. України переважають також непослідовність і невизначеність щодо соц.-екон. стратегії розвитку країни.

Літ.: Грушин Б. А. Массовое сознание: опыт определения и проблемы исследования. Москва, 1987; Оссовський В. Л. Соціологія громадської думки. К., 2005; Панина Н. В. Образ жизни и психологическое состояние населения Украины в условиях перехода от тоталитаризма к демократии // Избр. тр. по социологии: В 3 т. Т. 2. К., 2008; S. Kreitler, O. Maimon. Conscious­­ness: Its Nature and Functions. New York, 2012.

Статтю оновлено: 2018