Кириченко Олена Степанівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кириченко Олена Степанівна

КИРИЧЕ́НКО Олена Степанівна (19. 07. 1937, Київ – 30. 12. 2003, там само) – живописець, художниця монументального мистецтва. Дочка С. Кириченка і З. Волковинської, сестра Р. Кириченка. Чл. НСХУ (1968). Закін. Київ. худож. ін-т (1963; викл. В. Костецький, К. Трохименко, О. Шовкуненко). Працювала у Києві позаштат. художником у ж. «Радянська жінка» (1957–60) та «Піонерія» (1958–61), вид-ві «Радянський письменник» (1961–65). На твор. роботі. Викл. худож. школи у Києві. Учасниця міських, всеукр., всесоюз. мист. виставок від 1957. Персон. – посмертна у Києві (2004). Створювала пейзажі, портрети, темат. картини, мозаїчні панно. Використовувала техніку темпер. розпису.

Тв.: ескізи декорацій і костюмів до вистави «Патетична соната» М. Куліша (1963), опери «Пікова дама» П. Чайковського (1968); мозаїки – «Лісова пісня» (1970, м. Ялта, нині АР Крим), «Скіфи» (санаторій «Бердянськ» у м. Бердянськ Запоріз. обл., 1972), «Козак-бандурист», «Свято врожаю», «Рибалки», «Троїсті музики», «Козак-оборонець» (усі – 1977, готель «Інтурист» у Києві), «Орнамент», «Українське мистецтво», «Дума народна, вільна й стокрила» (1982; усі – смт Лисянка Черкас. обл.), «Людина – творець» (м. Славута Хмельн. обл., 1985); живопис – «Осінь» (1965), «Композитор В. Кирейко» (1966), «Актриса Т. Кібальникова» (1967), «Юність» (1968), «Рибалка», «Починається день» (обидва – 1969), «Естафета» (1970), «Українські танцюристи», «Мар’янка і Леся» (обидва – 1971), «З. Примакова» (1975), «Актриса І. Дорошенко» (1978), «Про минуле» (1979), «Т. Шевченко» (1980), «Гопак» (1984), «Зимовий Дніпро» (1990), «Козак Мамай», «Весняні квіти» (обидва – 1992).

Літ.: Перевальський В. Стираючи кордони. Олена Кириченко // ОМ. 2005. № 2.

О. В. Загаєцька

Стаття оновлена: 2013