Миколаєнко Микола Антонович
Визначення і загальна характеристика
МИКОЛА́ЄНКО Микола Антонович (05. 12. 1919, с. Марʼянівка, нині Криворізького р-ну Дніпропетровської обл. — 18. 11. 2019, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл.) — письменник, драматург, публіцист. Член НСПУ (1958), НСЖУ (1956). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди СРСР. Закінчив Запорізький педагогічний інститут (1941), Горьковське зенітно-артилерійське училище (РФ, 1942). Учителював у м. Кривий Ріг (Дніпропетровської обл., 1946–53); працював редактором криворізької міської г. «Червоний гірник» (1953–60); головним редактором видавництва «Промінь» у Дніпропетровську (нині Дніпро, 1960–63); очолював головну редакцію художніх програм телебачення Дніпропетровського облтелерадіокомітету (1963–81). На творчій роботі. Дебютував 1936 віршем «Дівчині» у г. «Червоний гірник». Друкувався в обласній г. «Червоне Запоріжжя» та «Индустриальное Запорожье», ж. «Україна» та «Січеслав». Повісті М. присвячені темі 2-ї світової війни, оповідання та публіцистика адресовані переважно молодому читачеві. Основні мотиви творчості — любов до України, оспівування краси рідного краю, вічні проблеми життя і смерті, добра і зла, любові й ненависті. Автор пʼєс «Марʼяна» (поставлена 1958 Криворізьким театром драми і музичної комедії ім. Т. Шевченка) та «Іду за тобою» (1962, Дніпропетровське обл. радіо), опубліковані у колективній збірці «Де Саксагань злилася з Інгульцем» (1962), книзі публіцистики «Береги твого щастя» (1970), художньо-документальній повісті «Ста-вка — все життя» (1995), збірці сонетів «Вечірній блюз» (2003) і «Тестамент» (2004; усі — Дніпропетровськ).
Тв.: Тепловій. К., 1956; На лінії вогню: Повість. К., 1956; Кривий Ріг, 1996; Ксана. Дн., 1959; До сходу сонця. Дн., 1963; Патериця. Дн., 1994; Віно. Кривий Ріг, 1994; Замцерла. Дн., 2000; Чорнотроп. Дн., 2001; Отже. Дн., 2001; Холодна осінь. Дн., 2003; Заміноване поле. Дн., 2006; Вишиванка від євшану. Дн., 2006; Мудрий дар. Дн., 2007; Сад кохання: У 2 кн. Дн., 2007; Чарка сонця. Дн., 2007; Українські джунглі. Дн., 2008; Місячний камінь. Дн., 2008; Крила Ікара. Дн., 2008; Радість — яко мудрість. Дн., 2009; Велика тайна. Дн., 2009; Ганнібал — біля воріт..! Дн., 2009; Віща Зоря: У 5 т. Дн., 2009–14; А кінь ірже… Дн., 2010; Ахіллесова пʼята. Дн., 2010; Остання заграва. Дн., 2010; Причал Печаль. Дн., 2011; Гірко!.. Дн., 2012; Усмішка Джоконди. Дн., 2013; На краю безодні. Дн., 2014; Вулкан заговорив… Дн., 2014; Полиновий сумерк. Дн., 2016.
Літ.: Макаренко М. Від задуму до вистави. «Марʼяна» М. Миколаєнка в Криворізькому театрі // РК. 1959, 9 лип.; Солодовник А. Уроки Миколи Миколаєнка // Миколаєнко М. Тестамент. Дн., 2004; Степовичка Л. Вітання Січеславському патріарху. Поету Миколі Миколаєнку — 90 // Січеслав. 2009. № 4; Її ж. «Ми стояли по пояс у хмарах…». Діалог зі старим солдатом про війну, поезію і кохання // Слово Просвіти. 2014, 8–14 трав.; Шабетя В. Зоря Миколи Миколаєнка // ЛУ. 2014, 4 груд.; У сяєві Замцерли. Вип. 4. Рецензії, відгуки і присвяти М. Миколаєнку. Дн., 2016.
Л. Н. Степовичка
Додаткові відомості
- Основні твори
- Тепловій. К., 1956; На лінії вогню: Повість. К., 1956; Кривий Ріг, 1996; Ксана. Дн., 1959; До сходу сонця. Дн., 1963; Патериця. Дн., 1994; Віно. Кривий Ріг, 1994; Замцерла. Дн., 2000; Чорнотроп. Дн., 2001; Отже. Дн., 2001; Холодна осінь. Дн., 2003; Заміноване поле. Дн., 2006; Вишиванка від євшану. Дн., 2006; Мудрий дар. Дн., 2007; Сад кохання: У 2 кн. Дн., 2007; Чарка сонця. Дн., 2007; Українські джунглі. Дн., 2008; Місячний камінь. Дн., 2008; Крила Ікара. Дн., 2008; Радість — яко мудрість. Дн., 2009; Велика тайна. Дн., 2009; Ганнібал — біля воріт..! Дн., 2009; Віща Зоря: У 5 т. Дн., 2009–14; А кінь ірже… Дн., 2010; Ахіллесова п’ята. Дн., 2010; Остання заграва. Дн., 2010; Причал Печаль. Дн., 2011; Гірко!.. Дн., 2012; Усмішка Джоконди. Дн., 2013; На краю безодні. Дн., 2014; Вулкан заговорив… Дн., 2014; Полиновий сумерк. Дн., 2016.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
