Киричинський Олексій Романович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Киричинський Олексій Романович

КИРИЧИ́НСЬКИЙ Олексій Романович (31. 12. 1888(12. 01. 1889), м. Біла Холм. губ., нині Біла Підляська Люблін. воєводства, Польща – 02. 12. 1970, Київ) – лікар-фізіотерапевт. Брат В. Киричинського. Д-р мед. н. (1949), проф. (1959). Закін. Ун-т св. Володимира в Києві (1912), де відтоді й працював. Під час 1-ї та 2-ї світ. воєн був військ. лікарем. 1923 очолював фізіотерапевт. відділ. 4-го санаторію у Києві; від 1924 – у Київ. ін-ті удосконалення лікарів: 1944–61 – засн. і зав. каф. фізіотерапії; водночас від 1927 – у Київ. НДІ нейрохірургії: від 1950 – зав. відділ. віднов. нейрохірургії та фізіотерапії; 1944–70 – консультант фізіотерапевт. поліклініки в Києві (на її будівлі К. відкрито мемор. дошку). Гол. фізіотерапевт МОЗ УРСР (1944–70). Голова Укр. респ. т-ва фізіотерапевтів та курортологів (1924–70). Засн. вчення про вегетативні реакції організму на вплив фіз. чинників. Розробив метод парафінотерапії, обґрунтував його застосування в лікуванні вогнепал. уражень головного мозку.

Пр.: Неврози вісцерального походження (Про патогенез, семіотику, діагностику та терапію-фізіотерапію). 1957; Рефлекторная физиотерапия (Введение в изучение физиотерапии). 1959; Основні фізіотерапевтичні методи в гінекології (Методика і техніка). 1959 (усі – Київ).

Літ.: Бучинский С. Н. Киричинский А. Р. – человек, врач, ученый // Вест. физиотерапевта. 2010. № 1.

С. Н. Бучинський

Стаття оновлена: 2013