МИ́СНИК Прокіп Дмитрович (псевд. — П. Полтавченко; 09(22). 03. 1915, с. Біївці, нині Лубен. р-ну Полтав. обл. — 30. 12. 1978, м. Мінеральні Води Ставроп. краю, РФ, похов. у Києві) — літературо­зна­вець, письмен­ник, критик. Учасник рад.-фін. та 2-ї світ. воєн. Закін. Ніжин. пед. ін­ститут (Черніг. обл., 1938), де й викладав до 1940. Від 1944 — на журналіст. роботі: 1954–77 — гол. ред. ж. «Українська мова в школі», «Література в школі», «Українська мова і література в школі». Досліджував пита­н­ня теорії літ-ри. Автор низки літ.-крит. статей про творчість Т. Шевченка, О. Довженка, Ю. Яновського, О. Гончара, М. Стельмаха, О. Ільченка, І. Муратова, Ю. Мушкетика, рец. на твори Б. Антоненка-Давидовича («На довгій ниві»), Л. Бойка («З далеких гонів») тощо. Спів­автор під­ручника «Українська радянська література» для 10-го кл. (1966). Написав повісті «Старовин­ний перстень з черепашкою» (1975) — про італ. письмен­ника і скульптора Б. Чел­ліні, «Ціцеронові лаври» (1981) — про давньорим. політ. діяча, оратора, письмен­ника М.-Т. Ціцерона; у зб. оповідань «Соната сподіва­н­ня» (1978; усі — Київ) змалював образи людей, закоханих у малярство і музику.