МИТРОПА́Н Петар (Петро Андрі­йович; 01(13). 08. 1891, Полтавщина — 06. 12. 1988, Белґрад) — літературо­зна­вець, мово­знавець, пере­кладач. Онук укр. поета 19 ст. В. Кулика. Закін. Моск. університет (1914). Учасник 1-ї світової вій­ни. Народився у місцевості на березі р. Орель, про що пише у своїх спогадах, дитинство і юність провів у Полтаві, де навч. у гімназії і опублікував перші твори (1911–12). У 1919 емігрував до Сербії. Пред­ставник укр. контингенту в рос. еміграції Югославії після 1917. У 1920–41 викладав літературу в Пед. ін­ституті в м. Скопʼє. Після 2-ї світової вій­ни працював (до 1962) на філос. факультеті Белґрад. університету. Спів­засн. Спілки пере­кладачів Сербії. Сприяв становлен­ню україністики, пере­кладу укр. класич. літ-ри серб. мовою, популяризував творчість Т. Шевченка. Серед українозн. роз­відок М. — «Шевченков Дневник» («Нова Європа», 1939, № 4–5), «Шевченко и jнгословени» (Борба, 1964; скороч. варіант під на­звою «Волелюбні мотиви» вміщено у г. «Літературна Україна», 1964, 27 травня). Ініціатор та упорядник першого в Сербії вид. добірки поезій Т. Шевченка «Тарас Шевченко “Кобзар”» (1969; 1980), для якого написав післямову та коментарі. Брав участь у під­готовці зб. пере­кладів «Лесjа Украjинка. Ломикамен» (1971; обидва — Бео­град), досліджував творчість І. Котляревського, зокрема поему «Енеїда» (1970). Пере­кладав твори Ф. Достоєвського, Л. Толстого, А. Чехова, Ю. Олеші, К. Федіна, Л. Леонова, а також В. Короленка, автор низки праць про їхню творчість. Спів­автор «Учебника рус­ского языка» для 1-го, 2-го (1946) та 3-го, 4-го (1947) кл. У Полтаві опубл. листи М. до П. Ротача «Я зробив, що міг...» (2000).