Митропан Петар
МИТРОПА́Н Петар (Петро Андрійович; 01(13). 08. 1891, Полтавщина — 06. 12. 1988, Белґрад) — літературознавець, мовознавець, перекладач. Онук укр. поета 19 ст. В. Кулика. Закін. Моск. університет (1914). Учасник 1-ї світової війни. Народився у місцевості на березі р. Орель, про що пише у своїх спогадах, дитинство і юність провів у Полтаві, де навч. у гімназії і опублікував перші твори (1911–12). У 1919 емігрував до Сербії. Представник укр. контингенту в рос. еміграції Югославії після 1917. У 1920–41 викладав літературу в Пед. інституті в м. Скоп’є. Після 2-ї світової війни працював (до 1962) на філос. факультеті Белґрад. університету. Співзасн. Спілки перекладачів Сербії. Сприяв становленню україністики, перекладу укр. класич. літ-ри серб. мовою, популяризував творчість Т. Шевченка. Серед українозн. розвідок М. — «Шевченков Дневник» («Нова Європа», 1939, № 4–5), «Шевченко и jнгословени» (Борба, 1964; скороч. варіант під назвою «Волелюбні мотиви» вміщено у г. «Літературна Україна», 1964, 27 травня). Ініціатор та упорядник першого в Сербії вид. добірки поезій Т. Шевченка «Тарас Шевченко “Кобзар”» (1969; 1980), для якого написав післямову та коментарі. Брав участь у підготовці зб. перекладів «Лесjа Украjинка. Ломикамен» (1971; обидва — Београд), досліджував творчість І. Котляревського, зокрема поему «Енеїда» (1970). Перекладав твори Ф. Достоєвського, Л. Толстого, А. Чехова, Ю. Олеші, К. Федіна, Л. Леонова, а також В. Короленка, автор низки праць про їхню творчість. Співавтор «Учебника русского языка» для 1-го, 2-го (1946) та 3-го, 4-го (1947) кл. У Полтаві опубл. листи М. до П. Ротача «Я зробив, що міг...» (2000).
Додаткові відомості
- Основні твори
- укр. перекл. — Володар дум // Веч. Київ. 1964, 21 лют.; Спогад про діда // ЛУ. 1965, 26 листоп.; Музика слова // Всесвіт. 1970. № 11; Спогад про Короленка // Друг читача. 1991, 6 листоп.
Рекомендована література
- Ротач П. Матеріали до українського біографічного словника // Літ. Полтавщина. «Архіви України». 1967. № 3;
- Гуць М. Шевченко мовою Караджича // ЛУ. 1970, 26 черв.;
- Пащенко Є. Друзі українського слова // Всесвіт. 1975. № 11;
- Його ж. І знову «Кобзар» // Там само. 1982. № 3;
- Ротач П. У вас повіяло весною... // Друг читача. 1991, 14 серп.
Завантажити статтю
