МИТРОПО́ЛЬСЬКИЙ Олексій Юрі­йович (07. 04. 1942, м. Алма-Ата, нині Алмати, Казах­стан — 05. 03. 2021, Київ) — геолог. Син Ю. Митропольського. Доктор геолого-мінералогічних наук (1989), професор (1991), член-кореспондент НАНУ (2003). Заслужений діяч науки і техніки України (2007). Премія ім. В. Вернадського АН УРСР (1985), Державна премія України в галузі науки і техніки (2000). Закін. Київський університет (1965). Працював 1965–66 у геол. екс­педиції в Тюмен. обл. (РФ); 1966–67 — у Всесоюз. тресті «Кольорові метали» (Москва); від 1968 — в Ін­ституті геол. наук НАНУ (Київ): 1987–2015 — завідувач від­ділу сучас. мор. сегментогенезу, водночас 1992–2015 — за­ступник директора з наукової роботи, від 1992 — керівник Від­діл. геології океанів і морів та від 2015 — радник при дирекції. За сумісн. 1989–94 — професор кафедри мор. геології (філія каф. заг. геології), 2000–10 — професор кафедри заг. та істор. геології Київ. університету. Головний редактор журналу «Екологія довкі­л­ля та без­пека жит­тєдіяльності» (від 2001). Осн. наук. дослідж. у галузях гео- та гідрохімії дон­них від­кладів, мор. геології, седиментології, гео­екології та ландшафто­знавства. За­ймався пита­н­нями ви­значе­н­ня стану за­брудне­н­ня мор. акваторій. Разом з А. Бабинцем і В. Ємельяновим започаткував нові наук. напрями — мор. гідрогеологію та мор. інж. геологію. Під його керівництвом також роз­вивався наук. напрям мор. гео­екологія. Наук. доробок М. сприяв роз­кри­т­тю глибин. звʼязків і закономірностей істор.-геол. роз­витку гетероген. процесів седиментогенезу й літогенезу у звʼязку з тектогенезом, магматизмом та еволюцією біо­сфери. Брав участь у скла­дан­ні геохім. карт Чорного, Серед­зем. і Червоного морів.