Кирій Іван Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кирій Іван Іванович

КИРІ́Й Іван Іванович (12. 06. 1924, с. Паскiвщина, нині Згурiв. р-ну Київ. обл. – 27. 11. 1998, Київ) – прозаїк. Чл. НСПУ. Закін. ф-т журналістики Київ. ун-ту (1960) та ВПШ при ЦК КПУ (Київ, 1964). Працював у пресi, вид-ві «Молодь» (Київ). Перша зб. оповiдань «Ключi до щастя» (1958) присвяч. дит. та юнац. рокам I. Франка. Зб. повiстей та оповiдань «Листок з календаря» (1974), «Сліди під вікном» (1983), «Не спіткнутися в дорозі» (1985) – про буднi мiлiцiї, її боротьбу з кримiнал. свiтом. Писав твори для дiтей: зб. оповідань «Як ми їздили в Каховку» (1960), «Сигналісти» (1964), «Мій друг Кася» (1966), «Пташкам літати в небі» (1968), «Вечеря для зайця» (1982), «Братова медаль» (1985), повiстi «Спасибi вам, люди!» (1970), «Над Днiпром» (1978), зб. повістей та оповідань «Ровесники» (1983), «Загадковий Ус», «Скарга прокурору» (обидві – 1990), «Хлопці з Вишневого» (1998). Зб. «Пiсля грози» (1987) містить оповiдання про Т. Шевченка та I. Франка. Автобiогр. повiсть «Голодна весна» (1993) – про трагiчнi подiї 1933. Усі зазначені книги видано у Києві. Окремi твори К. перекладено рос., бiлорус., казах. мовами.

Лiт.: Тимошенко Б. Трястовський та iншi // ЛУ. 1983, 28 лип.; Iванюк С. Якщо подолати iнерцiю // Там само. 1989, 19 сiч.

В. А. Бурбела

Стаття оновлена: 2013