Михайло-Коцюбинське
Визначення і загальна характеристика
МИХА́ЙЛО-КОЦЮБИ́НСЬКЕ (до 1937 — Козел) — селище міського типу Чернігівського району Чернігівської області. 2016 з Михайло-Коцюбин. селищ., Андріїв., Ведильців. (підпорядк. с. Малійки), Жукотків. (села Гірманка, Левоньки), Кархів. (с. Леньків Круг), Левковиц. (села Зайці, Кругле, Льгів, Льгівка), Пльохів. (села Бірки, Скугарі), Шибиринів. (села Антоновичі, Москалі) сільс. рад утвор. Михайло-Коцюбин. селищну обʼєднану територіал. громаду (434,29 км2, 8491 особа). М.-К. знаходиться на р. Вереб (притока Десни, бас. Дніпра), за 8 км від обл. центру та 3 км від залізнич. ст. Левковичі. Площа 5,5 км2. За переписом насел. 2001, проживала 3051 особа (складає 86,5 % до 1989); станом на 1 січня 2017 — 2922 особи; переважно українці. Побл. смт виявлено городище, 2 поселення й курган. могильник періоду Київ. Русі. Уперше згадується в писем. джерелах 1667 як поселення Козел. За нар. переказами, на Зх. від Чернігова протікала однойм. річка. За ін. легендами, назва походить або від першого поселенця, що мав «козлину борідку», або від польс. шляхтича, на прізвище Козел. М.-К. належало черніг. Борисогліб. монастирю. За часів козаччини входило до Любец. сотні Черніг. полку. 1780 зведено Петропавлів. (1878 на її місці збудовано нову; при ній функціонувала школа) і Покров. (1882 також замінено на нову) церкви. У 19 — на поч. 20 ст. — центр Козлян. волості Черніг. пов. Черніг. губ. 1847 відкрито парафіял. училище, 1864 — лікарню, 1894 — бібліотеку. 1866 було 448 дворів, мешкали 2750 осіб; 1897 — відповідно 724 і 3891. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–35 — центр Козлян., 1935–62 — Михайло-Коцюбин. р-нів. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв — 354 особи), зазнали сталін. репресій. Від 8 вересня 1941 до 20 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Діяло рад. підпілля. На фронтах 2-ї світової війни воювали 1011 осіб, з них 400 загинули. Від 1960 — смт. 1988 організовано хор, якому 1992 присвоєно звання «народний». Нині працюють підприємство з виробництва меблів і 5 фермер. госп-в. У М.-К. — заг.-осв. школа, г-зія, школа мистецтв, дошкіл. навч. заклад; Будинок культури, 2 б-ки; істор.-краєзн. музей; поліклініка; вет. лікарня; відділ. ощадбанку. Діють церкви Покрови Божої Матері та св. Петра й Павла. Встановлено мемор. комплекс воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової війни. Серед видат. уродженців — археолог С. Баран-Бутович; поет Василь Блакитний; Герої Рад. Союзу С. Одноворченко, Я. Руденок і К. Шкаруба; шахіст Ф. Дуз-Хотимирський.
Літ.: Историко-статистическое описаніе Черниговской епархіи. Кн. 5. Чг., 1874; Селище на нашій Україні: Михайло-Коцюбинське // Наш край. 2001, 7 квіт.; Антоненко П. Місто Козел: історія та сьогодення колишнього райцентру // Сіверщина. 2009, 26 берез.; Лугина О. Михайло-Коцюбинське — давньоруське селище, польське містечко, монастирське село. Історія смт Михайло-Коцюбинське до кінця ХІХ століття. Ніжин, 2012.
М. В. Завальний
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
