Кирчів Роман Богданович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кирчів Роман Богданович

КИ́РЧІВ Роман Богданович (18. 08. 1892, с. Довге, нині Стрий. р-ну Львів. обл. – 16. 01. 1968, м. Турнов, Чехословаччина, нині Чехія) – співак, актор. Син Б. Кирчіва. Д-р права (1926). Воював проти більшовиків у складі УГА на тер. Наддніпр. України. Навч. на юрид. ф-ті Львів. ун-ту, закін. Карлів ун-т у Празі (1925). Хорист Укр. респ. капели О. Кошиця (1919–20), з якою гастролював у Чехо-Словаччині, Австрії, Франції, Швейцарії, Бельгії, Нідерландах, Великій Британії, Німеччині. Співорганізатор і кер. Муз.-драм. т-ва «Кобзар» (1920), на основі якого було створ. перший на Закарпатті укр. профес. театр – «Рус. театр т-ва “Просвіта” в Ужгороді» (1921, 1-й управитель). Працював у адвокат. канцелярії Ю. Бращайка, грав в організованому М. Аркасом «Рус. театрі в Ужгороді», укр. театрах ім. М. Садовського, «Укр. театрі “Нова Сцена” в Хусті», Ужгород. театр.-хор. т-ві «Бандурист» (усі – 1930-і рр.). Виступав на сцені «Укр. драм. студії у Празі» (1941). Після 2-ї світ. війни – проф. с.-г. академії в Подєбрадах (Чехословаччина, нині Чехія), мешкав у Турнові. Востаннє відвідав Україну 1963. Грав ролі характерно-коміч. плану, наділені психологізмом, гарно співав і танцював. Переклав укр. мовою драму Ф. Шрайфоґля «Бог в Кремлі» (Прага, 1942).

Ролі: Дмитро, Солопій Черевик («Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Сорочинський ярмарок» М. Старицького), Возний («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Мина Мазайло (однойм. п’єса М. Куліша), Гарасим («По ревізії» М. Кропивницького), Стецько, Шельменко («Сватання на Гончарівці», «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка), Боні («Королева чардашу» І. Кальмана), Ваґнер («Фауст» Ш. Ґуно).

Літ.: Баглай Й. Роман Кирчів – перший директор і визначний актор «Руського театру товариства “Просвіта” в Ужгороді» // Наук. зб. Т-ва «Просвіта» в Ужгороді. Річник ІV(ХVIII). Уж., 2000; Його ж. Подвижник (До 110-річчя від дня народження Романа Кирчіва) // Новини Закарпаття. 2002, 17 серп.; Кирчів Р. Родина Кирчів. Уж., 2010.

Й. О. Баглай

Стаття оновлена: 2013