МИКОЛА́ЇВКА — село Новомосковського ра­йону Дні­пропетровської області. Миколаївській сільській раді під­порядковані села Дні­прель­стан, Королівка та Нове. М. знаходиться на р. Губиниха (притока Кільчені, бас. Дні­пра), на межі з Магдалинівським ра­йоном Дні­пропетровської обл., за 44 км від обл. центру, 18 км від райцентру та 10 км від залізничної станції Губиниха. Площа 4,06 км2. За пере­писом населе­н­ня 2001, у М. мешкали 3324 особи; станом на 2017 — 3217 осіб; пере­важно українці. Засноване у 1-й пол. 19 ст. 1823 зведено деревʼяну церкву св. Миколая (на поч. 20 ст. згоріла), звідси й назва села. Згодом споруджено деревʼяну Покровську церкву (1936 ро­зібрали за наказом партійного керівництва). Сюди пере­селяли селян з навколишніх хуторів, а також з поселень Павло­градського повіту. У 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст. — волосний центр Новомосковського повіту Катеринославської губ. 1859 у М. проживали бл. 3 тис. осіб. 1862 від­крито церковно-парафіяльну школу, 1875 — однокласне земське училище. 1886 було 708 дворів (на­прикінці 19 ст. — 750), мешкали 5108 осіб, працювали 8 лавок, від­бувалися 2 ярмарки на рік (торгували пшеницею, худобою, ку­старними виробами). За Всеросійським пере­писом населе­н­ня 1897, у М. мешкали 6937; станом на 1902 — 10 150 осіб. Землі на території села та в його околицях належали князям Урусовим, поміщикам Канкринам та Родзянкам. 1913 функціонували двокласне міністерське училище, 4 однокласні земські школи і церковно-парафіяльна школа. Під час воєн­них дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — у складі Дні­пропетровської округи; від 1932 — Дні­пропетровської обл.; від 1923 — Новомосковського р-ну. Жителі потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталінських ре­пресій. Від 27 вересня 1941 до 22 вересня 1943 — під німецько-фашистською окупацією. Діяла миколаївська партизанська група під керівництвом директора Житомирського сільськогосподарського ін­ституту С. Філоненка, який загинув. Нацисти вбили 134 жителі села. 1968 проживали понад 4 тис. осіб. За досягне­н­ня у сільському господарстві були удостоєні зва­н­ня Героя Соціалістичної Праці: М. Бродянко, І. Гунько, Г. Деревʼянко, Н. Зеленська, Н. Зубаненко, Г. Карноза, М. Кухар, Н. Кухар, М. Куца, Г. Лисогоря, І. Несмашний, І. Плоха, Н. Рудницька, Г. Сухіна, Г. Хорішко, О. В. Щербина, О. Р. Щербина, М. Явір. Нині в М. — загальноосвітня школа, дитсадок; Будинок культури, бібліотека; амбулаторія загальної практики сімейної медицини. Нещодавно почали від­роджувати унікальний миколаївський роз­пис, що виник у М. і був поширений у селах Новомосковщини до кін. 1930-х рр. На від­міну від петриківських художників, які використовують чорний чи білий фон, у миколаївських майстрів тло зелене (за народним поясне­н­ням, як ліси Присамарʼя). Основні кольори: зелений, червоний, жовтий. Серед особливостей миколаївського роз­пису — плоске писа­н­ня, малюнок накладається на малюнок, колір на колір; барвисті квіти, соковиті ягоди, листя й галузки наносять впевненими, роз­машистими мазками. У кожному елементі малюнка — певний символ. Здавна майстри найбільше оздоблювали деревʼяні скрині місцевого виробництва, а також домашні меблі та посуд. Через М. проходив чумацький шлях, тому про миколаївський роз­пис знали далеко за межами Катеринославської губ. Нині миколаївським роз­писом за­ймаються новомосковські майстри Н. Явір (від 2004 очолює гурток народних умільців «Самара»), Т. Кравченко (обидві — члени НСМНМУ), П. Журавель та його донька А. Лагода. Діє Свято-Миколаївська парафія УПЦ МП. Встановлено меморіал воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової війни. Серед видатних уродженців — брати-філологи Василь (дійсний член НТШ; див. Василь Чапленко) та Іван Чаплі; фахівець у галузі сільського господарства А. Хорішко; графік, живописець, поет Ф. Клименко, живописці П. Несвітайло-Шакало (обидва — народні художники України), В. Філоненко, скульптор В. Шкуропат; архітектор Г. Крутенко; Герой Радянського Союзу Ю. Кривошеєв (по­близу школи встановлено погру­д­дя), повний кавалер ордена Слави І. Христюк.