Миколаївський район
МИКОЛА́ЇВСЬКИЙ РАЙО́Н — район, що знаходиться у південно-східній частині Львівської області. Межує на Пн. з Пустомитів., на Пн. Сх. — з Перемишлян., на Сх. і Пд. Сх. — з Жидачів., на Пд. — зі Стрий., на Зх. — з Дрогоб. і Городоцент р-нами. Утвор. 1940. У 1939–59 — у складі Дрогоб., від 1959 — Львів. обл. Жит. зазнали сталін. репресій. Від кін. червня 1941 до кін. липня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Нацисти розстріляли багатьох мешканців. До серед. 1950-х рр. здійснювало збройну боротьбу підпілля ОУН–УПА. 1962 р-н ліквідов., 1966 відновлений. Площа 692 км2. За переписом насел. 2001, проживали 94 474 особи (разом з мешканцями м. Новий Розділ, що 2002 набуло обл. значення; складає 100,6 % до 1989); станом на 1 січня 2017 — 63 180 осіб; переважно українці (понад 97 %), є росіяни, білоруси, євреї. Нині у складі М. р. — м. Миколаїв, смт Розділ і 57 сільс. насел. пунктів (див. Луб’яна, Мала Горожанка, Стільське). Пн. частина Миколаївщини лежить у межах Опілля (підвищена горбиста та хвиляста лесова рівнина), пд. — Передкарпаття (підвищена плоска, пологохвиляста рівнина). Розвідано поклади літотамнієвих вапняків (на тер. Демнян., Красів., Розвадів. і Терноп. сільс. рад), мергелів, кварц. і глауконіт. пісків (на тер. Бродків. та Розвадів. сільс. рад, на пн.-сх. околиці Миколаєва), цемент. глини (на тер. Гонятичів. сільс. ради), самород. сірки, природ. газу (на тер. Більчан., Великогорожанків. і Колодрубів. сільс. рад); є джерела мінерал. вод. Пл. водних ресурсів 2,498 тис. га. Дністер розділяє М. р. на лівобережну (більшу; на ній знаходиться Миколаїв) та правобережну частини. До його басейну належать микол. річки Вовня, Зубря з притокою Барбара (довж. 7 км), Колодниця з притокою Перекоп (ін. назва — Кропивниця; 13,45 км), Літнянка з притокою Коросниця (11 км), Щирець, Іловець (16 км) з притокою Барвинка (6 км), Козушин (13 км) і Черниця (23 км). Пл. лісів 18,705 тис. га, з них найбільші ростуть на тер. Стільс. (4417 га), Красів. (2711 га), Більчен. (2673 га), Бродків. (1043 га) і Рудників. (801,4 га) сільс. рад. Осн. лісоутворюючі породи: бук, дуб, граб, вільха, липа, береза. На Пн. переважають ясно-сірі, сірі лісові, темно-сірі опідзолені, у центрі та на Пд. — дерново-підзолисті, дернові оглеєні та лучні ґрунти. Об’єкти природно-заповід. фонду: заг.-держ. значення — заказник Стариці Дністра (статус від 1989, площа 70 га, Верин. і Круп. сільс. ради); місц. — заказники Кошів (110 га, Колодрубів. сільс. рада; обидва — ландшафтні), Надітичі (ботан., 5,1 га, Пісочнен. сільс. рада), заповідне урочище Роздільське (171,6 га, на Пн. Сх. від смт Розділ), пам’ятки природи Відслонення тортон. пісковиків із скупченням викоп. тортон. фауни (12 га, Бродків. сільс. рада), Скеля з трьома печерами (51 га; обидві — геол.; усі — 1984), Стільська (комплексна, 1999, 515 га; обидві — Стільс. сільс. рада), Віковий дуб (вік бл. 1 тис. р., обхват 8,5 м, вис. 18 м; ботан., 1984, с. Верин), пам’ятка садово-парк. мистецтва парк «Санаторій “Розділ”» (1984, 6,6 га). 2014 на тер. Микол., Перемишлян. і Пустомитів. р-нів створ. регіон. ландшафт. парк «Стільське горбогір’я» (8909,9 га, з них у підпорядкуванні Микол. держлісгоспу перебуває 563,5 га, Бродків. сільс. ради — 6 га, Стільс. сільс. ради — 95,4 га). Підпр-ва р-ну виготовляють буд. матеріали, зокрема цемент, облицюв. і силікатну цеглу, вапно, кахлі, збір. залізобетон, облицюв., дорожню і тротуарну плитку, буд. пісок; безалкогол. напої, хлібобулочні вироби, м’ясо-молочну продукцію. У рад. період і перші десятиліття за часів незалежності України працювали Розділ. пивовар. завод, Розділ. підприємство «Галич-Авто», Пісочнян. склозавод. Розвинені свинарство, скотарство, рибництво, птахівництво; вирощування зерн. культур, ріпаку, картоплі й овочів. Пл. с.-г. угідь 39,938 тис. га. Нині діють 47 с.-г. підприємств і фермер. госп-в, з них виключно чи додатково спеціалізуються на вирощуванні свиней — 7 (села Більче, Гірське, Ілів, Київець, Поляна, Раделичі, Рудники), великої рогатої худоби — 5 (села Велика Горожанка, Гірське, Горішнє, Київець, Колодруби), птиці — 5 (села Берездівці, Більче, Гірське, Гонятичі, Криниця), риби — 2 (села Гонятичі, Рудники), рибного малька — 1 (с. Стільсько). У смт Розділ є підприємство з вирощування квітів «Флора-Вест». Через р-н з Пн. на Пд. проходять міжнар. автостради Львів–Ужгород–Будапешт і Львів–Стрий–Чернівці й електрифіков. залізнична магістраль Львів–Стрий–Чоп. У М. р. — Микол. проф.-тех. ліцей № 9, 37 заг.-осв. шкіл, 6 дитсадків; Миколаївський історико-краєзнавчий музей, рай. і 48 сільс. нар. домів, Микол. міський Палац культури, Микол. дит. школа мистецтв; центр. рай. лікарня, 34 сільс. лікув. заклади. Виходить рай. г. «Громада». Присвоєно звання «народний» ансамблю сім’ї Гриців, вокал. ансамблю «Дністряночка» та хору Розвадів. нар. дому, фольклор. ансамблю «Берездівчанка» Берездовец. нар. дому, хорам Верин., Демнян. і Устян. нар. домів, хору «Ліра» Дроговиз. нар. дому, чол. вокал. ансамблю «Чумацький шлях» Держів. нар. дому, ансамблю родини Мелешко Київец. нар. дому, сімей. ансамблю «Родина» Розділ. нар. дому та просвітн.-худож. колективу «Наддністрянка» Рудників. нар. дому. Пам’ятки архітектури: палац Жевуських–Лянцкоронських (18–19 ст.), церква Успіння Пресвятої Богородиці (1892), броварня (кін. 19 — поч. 20 ст.) у смт Розділ, костел Воздвиження Чесного Хреста та дзвіниця у с. Берездівці (1761–77), церква Введення у храм Пресвятої Богородиці та дзвіниця у с. Велика Горожанка (1798), дзвіниця церкви св. Михаїла у с. Верин (18 ст.), церква Покрови Пресвятої Богородиці у с. Гірське (1820), церква св. Пантелеймона у с. Гонятичі (19 ст.), церква Різдва Христового у с. Добряни (1814), церква Воздвиження Чесного Животворного Хреста у с. Ілів, церква св. Параскеви у с. Кагуїв (обидві — 1843), церква св. Параскеви у с. Красів (поч. 20 ст.), церква Різдва Пресвятої Богородиці (1692) та дзвіниця (18 ст.) у с. Криниця, церква Різдва Пресвятої Богородиці у с. Крупське (1720), церква св. Іллі у с. Луб’яна (1809), церква св. Миколи (1688) та дзвіниця (1713) у с. Мала Горожанка, церква св. Параскеви у с. Повергів (1770), церква Собору Пресвятої Богородиці у с. Ричагів (1872), церква Воскресіння Господнього у с. Розвадів (1861), церква Введення у храм Пресвятої Богородиці у с. Станківці (1784), церква св. Параскеви у с. Стільсько (1843), церква св. Микити у с. Устя (1909), садиба у с. Черниця (19 ст.). Виявлено мислив. літній табір Дроговиж і зимове поселенням у скел. порожнині Прийма-1 епохи палеоліту, 9 поселень епохи мезоліту побл. сіл Верин, Крупське, Прийма та Раделичі, 15 поселень епохи енеоліту побл. сіл Більче, Верин, Гірське, Криниця, Крупське, Прийма, Раделичі, Рудники та Тростянець, 9 поселень 1 тис. н. е. побл. сіл Верин, Заклад, Крупське, Рудники та Тужанівці, знайдено скарб рим. монет у с. Стільсько. У 8–9 ст. на землях сучас. с. Стільсько містився центр Великої Хорватії, на землях сучас. с. Ілів — гол. святилище. Встановлено пам’ятники Т. Шевченку в селах Демня, Рудники, Устя, погруддя І. Франка в с. Березина та Т. Шевченка в селах Бродки, Луб’яна, Пісочна, пам’ятну плиту з барельєф. зображенням Т. Шевченка в с. Добряни, пам’ятні знаки на честь скасування панщини в селах Бродки, Вербіж, Верин, Демня. Серед видат. уродженців — педагог, діяч кооп. руху, дійс. чл. НТШ Д. Коренець (с. Розвадів), педагоги М. Гузик, М. Чепіль (обидва — с. Гірське), агроном А. Дзюбайло (с. Дроговиж), селекціонер у галузі рослинництва О. Мацьків (с. Рудники), ветеринар, фахівець у галузі паразитології В. Стибель (с. Більче), лікарі М.-Л. Зарицький (с. Устя), М. Корда (с. Верин), фахівець у галузі механіки руйнування конструкц. матеріалів С. Ковчик (с. Вербіж), фахівець у галузі автоматизації та комп’ютер. технологій О. Тимченко (с. Розвадів), економіст Г. Лопушняк (с. Рудники), мовознавець М. Худаш (с. Демня); етнолог, публіцист О. Гринів (с. Мала Горожанка), письменниця Н. Дзюбенко-Мейс (с. Київець); громад.-культурні й освітні діячі О.-З. Васильків, Є. Винар (обидва — с. Розвадів), Т. Грушкевич (с. Мала Горожанка), В. Давидяк (с. Рудники), Б. Залуга (с. Сайків), В. Котович (с. Демня); архітектор, мистецтвознавець Л. Вержбицький (с. Вербіж); скульптори, нар. художники України І. Самотос (с. Устя), Я. Скакун (с. Розвадів), родина скульпторів Євген, Захар, Михайло, Степан і Теофіл Дзиндри (с. Демня), художник декор. скла П. Думич (с. Поляна), живописці, графіки В. Козар (с. Держів), Б. Олійник (с. Станківці), Б. Панчишин (с. Луб’яне), М. Сенюта (с. Велика Горожанка); режисер, засл. діяч мистецтв УРСР І. Борис (смт Розділ), режисер В. Клименко (с. Берездівці), кобзар, організатор бандурно-співац. справи Ю. Данилів (с. Раделичі), співак, актор І.-І. Дилінський (с. Горішнє), актриса К. Козак-Вірленська (с. Велика Горожанка), хор. диригент, фольклорист Г.-З. Когут (с. Красів), композитор, піаніст, диригент З. Лавришин (с. Рудники), диригент, композитор Р. Паньків (с. Розвадів); церк. діячі Андрій (А. Горак; УПЦ КП; с. Поляна), І. Возняк (РКЦ; с. Липиці), Л. Гарасимів (с. Рудники), М. Горникевич (смт Розділ), Б. Дзюрах (с. Гірське), О. Зарицький (с. Більче; усі — УГКЦ); генерал-хорунжий Армії УНР Т. Янів (с. Демня); учасник нац.-визв. руху М. Кончаківський (с. Рудники); політ. діяч О. Гудима; футболіст А. Баль (обидва — смт Розділ). З Миколаївщиною пов’язані життя та діяльність історика, бібліографа, літературознавця, публіциста, перекладача, дійс. чл. НТШ І.-М. Кревецького, підприємця, мецената Р. Беряка, церк. діяча УАПЦ Феодосія (Пецини).
Рекомендована література
- Колодій А. Між фашистським ковадлом і більшовицьким молотом // Рани: Альм. Новий Розділ, 1992;
- Свідрик В. Березина в документах і переказах: Істор. нарис. Л., 1995;
- Лаба В. Нарис історії села Велика Горожанка від найдавніших часів до І світової війни. Л., 1997;
- Його ж. Історія міста Розділ від найдавніших часів до 1939 року. Л., 1998;
- Його ж. Історія сіл Ляшки Горішні та Ляшки Долішні від найдавніших часів до 1939 року. Л., 1998;
- Паучок В. Розвиток і опір українського села. Велика Горожанка до середини ХІХ століття. Л., 2004;
- Лаба В. Історія села Крупсько від найдавніших часів до 1939 року. Л., 2008;
- Корчинський О. Ранньосередньовічне місто на Верхньому Дністрі // Мат. і дослідж. з археології Прикарпаття і Волині. Л., 2008. Вип. 12;
- Вавричин (Старчак) М. Село Гонятичі на Львівщині: Істор. нариси. Л., 2012.