Мельник Олександр Іванович
Визначення і загальна характеристика
МЕ́ЛЬНИК Олександр Іванович (17. 01. 1949, с. Мала Офірна Фастів. р-ну Київ. обл.) — художник-монументаліст, живописець, графік. Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2008). Срібна медаль НАМУ (2012). 1-а премія 1-ї Всеукр. виставки монум. мистецтва (Тернопіль, 1992), 2-а премія 1-ї Всеукр. виставки духов. мистецтва (Київ, 1995). Лауреат Конкурсу творів до 50-річчя ООН (Київ, 1996). Член НСХУ (1987). Закін. Київський художній інститут (1974; майстерня Т. Яблонської). На творчій роботі. Основні галузі — монум. мистецтво (мозаїка, вітраж, фреска, гобелен, розпис), станк. живопис і графіка. Учасник всеукраїнських та міжнародних художніх виставок від 1973. Персон. — у Києві (1997, 1999, 2001, 2013). Вдало трансформуючи здобутки минулого через призму пошуків школи М. Бойчука, М. створює власну естетику мистецтва; у складних алегор., узагальн. образах висвітлює історію та сьогодення України, долю людства. Для відродження в Україні жанру істор. картини ініціював та курує від 2004 Всеукр. бієнале «Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучас. художників». Деякі роботи зберігаються в НХМ, Нац. музеї Т. Шевченка, НМЛ, Нац. музеї історії України (усі — Київ), Нац. істор.-етногр. заповіднику «Переяслав» (Київ. обл.), Нац. музеї-заповіднику Т. Шевченка в Каневі (Черкас. обл.), Хмельн. ХМ.
Додаткові відомості
- Основні твори
- вітражі — диптих «Час Ярослава Мудрого», «Час Нестора Літописця» (обидва — 1978), триптих «Дума. Пісня. Казка» (1985); живопис — триптихи «Русь» (1982), «Ми — ідолопоклонники» (1988), «За мотивами народної пісні» (1997); «Благовіщення Україні» (1992), «Світанкове видіння» (1999), «Надія» (2000), «1933. Кому дари?», «Бачу справи твої, людино!» (обидва — 2001), «Нестор і Сильвестр — літописці київські» (2005), «Щоденна зустріч» (2010), «Діяння Андрія Боголюбського на Русі» (2011), «Пробудження», «Шлях у вічність» (обидва — 2013), «Дзвонар» (2014), «Спломенілий цвіт» (2015); мозаїки — триптих «Будівництво. Художник. Оборона» (1986); «Софіївський собор», «Покровська церква», «Брама Заборовського», «Маріїнський палац», «Георгіївський собор Видубицького монастиря» (усі — 2001, Центр. залізнич. вокзал Києва); гобелени — «Повчання Володимира Мономаха», «Г. Сковорода» (обидва — 1987), «І. Котляревський», «Т. Шевченко. Думи мої» (обидва — 1989); розписи — «Вхід Господній в Єрусалим», «Зішестя Святого Духа на апостолів», «Зішестя Христове до пекла», «Св. Анастасія», «Св. Євдокія» (усі — 2000, Михайлів. Золотоверхий монастир у Києві), «Казка про Жар-птицю і Вовка» (2005, Київ. ляльк. театр); графіка — іл. до кн. «Священна історія Нового Заповіту» М. Карачківського (Кенсінґтон, 1993); серія «Свята православної церкви та українські народні звичаї» (1997), іл. до укр. нар. казок у ж. «Welcome to Ukraine» (2004, № 3 — 2009, № 2); скульптура — пам’ятні знаки на місці зруйнов. П’ятниц. церкви (1993, м. Теребовля Терноп. обл.), побл. хати, де народився І. Падалка (1994, с. Жорнокльови Драбів. р-ну Черкас. обл.).