КИСЕЛЬО́В Володимир Леонті­йович (03. 05. 1922, Київ — 26. 02. 1995, там само) — прозаїк. Батько Леоніда і Сергія Кисельових. Член СПУ (1955). Премія імені М. Трублаїні (1989). Учасник другої світової війни. Бо­йові нагороди. На­вчався у Київському театральному ін­ституті (до 1941), закінчив Грозненське піхотно-десантне училище (РФ). Працював у газеті «На будові газо­проводу», «Радянська Україна», головний редактор щорічника «Наука і культура» (Київ, 1966–68). Завідував українським корпунктом «Литературной газеты» (1960-і роки). Дебютував 1945 нарисами. Писав спочатку російською, згодом українською мовами. Автор повістей «Великі турботи» (1954), «Помилки Юрка Басаврюка» (1990); збірки нарисів «У доброму гуморі» (1958); романів «Людина може» (1960), «Злодії у хаті» (1963; 1966), «Дівчинка і птахоліт» (1966; пере­кладено десятками мов; Між­народна премія «Молодь атомного віку», Прага, 1968; екранізовано під на­звою «Пере­хідний вік», 1968, сценарій О. Хмелика); «Любов і картопля» (1982); «Тільки для дівчат» (1986); дилогії «Веселий Роман» (1970), «Роман шукає» (1984, у спів­авторстві із М. Білкуном); фантастичних оповідань. У творчості схилявся до ліричних та публіцистичних відступів, неочікуваних сюжетних поворотів, лаконізму. Усі зазначені книги опубліковано у Києві.