Медицини України Національний музей

Визначення і загальна характеристика

МЕДИЦИ́НИ УКРАЇ́НИ Національний музей Засн. 1973 як Респ. музей історії медицини УРСР при каф. соц. гігієни та організації охорони здоров’я Київ. мед. інституту з ініціативи О. Гран­до (збір матеріалів розпочато 1962). Від 1982 діє у будівлі колиш. гол. корпусу анатом. театру Університету св. Володимира — пам’ятці архітектури 1851–53 (арх. О. Беретті; вул. Б. Хмельницького, № 37). Автор дизайну експозиції — А. Крижопольський; інж.-тех. забезпечення експозиції — А. Уташ та В. Кив-люк. Від 1983 — Музей медицини УРСР (того ж року колективу авторів присуджено Держ. премію УРСР у галузі н. і т.). Від 1989 — Центр. музей медицини УРСР. 1999 надано статус національного. Підпорядк. МОЗ України. Музей зберігає, вивчає та популяризує історію медицини, суміж. наук і галузей, веде роботу з комплектування, обліку, зберігання та вивчення фондів, проводить н.-д., реставрац., видавн. роботу, виставково-експозиц. діяльність, організовує конф., семінари, практикуми, надає експертно-консультат. і наук.-метод. допомогу музеям, установам та фіз. особам, підтримує міжмузейні та міжнар. зв’язки. Входить до Європ. асоц. музеїв історії мед. наук, 2011 та 2017 у ньому проведено конф.-практикуми асоціації. Постійна експозиція складається з 3-х залів, побудована за хронол. принципом, у ній використано художні, тех. та аудіовізуал. засоби, діорами та натурні темат. інтер’єри із скульптур. фігурами. Осн. фонд музею налічує 18 680 од. зберігання, зокрема док., автографи, фото, книги, період. видання, обладнання, інструменти, лікар. засоби, посуд, устаткування, предмети образотвор. мистецтва, особисті речі визнач. лікарів. Серед унікал. речей — фото М. Пирогова із дарчим написом студентам (1861), портрет лікаря Ф. Мерінга (1887, художник М. Бодаревський), щоденник терапевта Т. Яновського (1916), багатоплан. діорам. комплекс «Медики у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» (1982, автори М. Хан, С. Гончаренко та М. Хіхлухо). Тимчас. виставки музею присвячені наслідкам Чорнобил. катастрофи, медицині 2-ї світової вій­ни, біоетиці та історії Голокосту, Червоного хреста, трансфузіології, визнач. особистостям в історії медицини, вищої мед. освіти, лікарям Майдану та Революції гідності. На базі музею видавався істор.-мед. ж. «Агапіт» (1994–2004). Перший дир. — О. Грандо (до 2004), від 2005 — В. Шипулін.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю