Медобори (заповідник)

Визначення і загальна характеристика

«МЕДОБО́РИ» — природний заповід­ник загальнодержавного значе­н­ня; наукова установа, що досліджує флористичні, фауністичні, популяційні й екологічні про­блеми. Під­порядк. Держ. комітету ліс. господарства України. Знаходиться на тер. Зх. Поді­л­ля, у лісо­степ. зоні, у сх. частині Зх.-поділ. височин. обл. Зх.-укр. лісо­степ. провінції Сх.-європ. рівнини, Збараз.-Смотриц. р-ну та Краснян. (Медобор.) ландшафту (див. Товтри), на Пд. Сх. Терноп. обл., у межах Гусятин. і Під­волочис. р-нів. Площа 9516,7 га. Про­стягається з Пн. на Пд. на 32 км, із Зх. на Сх. — на 5–8 км. Веде свою історію від 1910, коли у околицях с. Вік­но (нині Гусятин. р-ну) були утвор. резе­рвати на горах Гостра та Любовня з метою охорони моховатк.-корал. скель сармат. віку з поділ. степ. рослин­ністю. 1968 засн. заказники місц. значе­н­ня: Залишок старої бучини на Товтрах і Поділ. товтровий кряж як унікал. ландшафт лісо­степу, 1969 — Гори Гостра, Любовня та скелі Франка. 1982 організовано геол. Медобор. заказник респ. значе­н­ня (8701 га). Від 1990 — природ. заповід­ник із сучас. на­звою («М.», 9455 га; філія «Кременец. гори», 1000 га). 2000 при­єд­нано Городниц. Товтри та ділянку заплави Збруча (пл. «М.» зросла до 9516,7 га), 2009 філію «Кременец. гори» пере­дано до ново­створ. Нац. природ. парку «Кременецькі гори» (6951,2 га). У складі М. побл. с. Крутилів Гусятин. р-ну — памʼятка природи печера Перлина (від­крита 1969, заг.-держ. значе­н­ня від 1971). У місці роз­ташува­н­ня «М.» абсолютні висоти Товтр становлять 350–380 м. Найвищою вершиною заповід­ника є г. Бохіт (413 м). Шир. пасм, на які роз­падається кряж, у р-ні р. Збруч сягає 500–600 м. У 2000 в Городниц. лісництві виявлено печеру тектон. походже­н­ня. На тер. заповід­ника зро­стає 1090 видів вищих судин. рослин, з яких понад 90 є регіонально рідкісними, 42 занесено до Червоної книги України, 5 — до Світ., 6 — до Європ. Червоних списків, 5 пере­бувають під охороною Берн. конвенції. У рослин. покриві 94,56 % за­ймають ліс. угрупова­н­ня. Пере­важають дубово-граб., граб.-дубово-ясен., граб.-букові, кленово-ясен., дубові, букові та граб. ліси. У під­ліску — бруслини бородавчаста та європейська, ліщина звичайна, свидина кровʼя­­на, гордовина, глід, смородина чорна, аґрус від­хилений. У травостої — яглиця звичайна, осоки волосиста та низька, під­марен­ник запашний, копитняк європейський, зірочник ланцетолистий, під­лісник європейський, анемони жовтецева та дібровна, герань темна, медунка темна, купини багатоквіткова та широколиста, жовтеці шорсткий та кашубський, пере­ліска багаторічна, папороть, зубниці залозиста та бульбиста. Степ., лучні, лучно-степ., наскельно-степ. і ксеротермні ділянки становлять 2,4 % тер. заповід­ника. Саме вони є над­звичайно цін­ними, оскільки тут зростають давні абориген­ні поділ. степ. і лучні види рослин. Є багато волино-поділ. ендеміч. та по­гранично-ареал. видів: ковили волосиста та пірчаста, шавлії кременецька та подільська, змієголовник ав­стрійський, ясенець білий, молочай волинський, зіноваті біла, подільська та Блоцького, від­касник осотоподібний, рівноплідник рутвицелистий. Флора заповід­ника нараховує 90 видів ґрунт. водоростей, 189 — водоростей водойм, 161 — мохоподібних, 188 — лишайників, 656 — грибів. Для заповід­ника здійснено карто­графува­н­ня ґрунт. покриву. Нині ві­домо понад 2000 видів комах (до Червоної книги України занесено 22 види), 15 — риб (1), 11 — земноводних, 7 — плазунів (1), 195 — птахів (22), 53 — ссавців (25). Серед пред­ставників фауни — бджоли-теслярі звичайна та фіолетова, вусач мускусний, сатурнія руда, махаон, мнемозина, пере­ливниця велика, жук самітник, жук-олень, стрічкарка малинова, красуня діва, бражник мертва голова, ропухи звичайна та зелена, джерелянка червоночеревна, часничниця, тритони звичайний і гребінчастий, ящірки прудка та живородна, вуж звичайний, веретільниця ламка, гадюка звичайна, мідянка, черепаха болотна, орел-карлик, малий під­орлик, пугач, сірий сорокопуд, довгохвоста сова, сапсан, сипуха, чорний лелека, гоголь, сірий журавель, польовий лунь, сарна європейська, свиня дика, лось, куниці лісова та камʼяна, лисиця, ласка, борсук, тхір, горностай, мишівка лісова, хомʼяк. Особливу цін­ність у заповід­нику становлять рукокрилі. Тут їх водиться 19 видів (найбільше кажанів звичайних і двоколірних, під­ковоносів малих, вуханів бурих і сірих, нічниць великих, вусатих, водяних, Брандта), що складає 73 % видового складу рукокрилих Сх. Європи. Ви­вчено язичниц. городища-свя­­тилища давньословʼян. періоду і часів Київ. Русі.

Літ.: W. Szafer. Geobotaniczne stosunki Miodoborόw Galicyjskich // Rozprawy Wyd­­zialu Matematyczno-Przyrodniczego Aka­­demii Umiejętności. 1910. T. 10; W. Gajewski. Elementy flory Polskiego Podola. Warsza­­wa, 1937; Радзієвський В. О., Бурма В. О. Медобори: Путівник. Л., 1975; Корчемний В. Г. Заповід­ники та парки Надзбруч­чя. Т., 1994; Бондаренко В. Д., Музика М. Я., Оліяр Г. І. Концепція регульованої заповід­ності та пита­н­ня роз­витку заповід­ника «Медобори» // Пробл. становле­н­ня і функціонува­н­ня ново­створ. заповід­ників: Мат. наук.-практ. конф. Гримайлів, 1995; Затонський Б. Р. Лісонасадже­н­ня штучного походже­н­ня на території заповід­ника «Медобори» // Там само; Онищенко В. А., Оліяр Г. І. Медобори // Фіторізномані­т­тя заповід­ників і нац. природ. парків України. Ч. 1. Біо­сферні заповід­ники. Природні заповід­ники. К., 2012.

М. Я. Музика

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю