Малютинці

МАЛЮ́ТИНЦІ — село Пирятинського ра­йону Полтавської області. Знаходиться на лівому березі р. Гнила Оржиця (притока Оржиці, бас. Дніпра), за 230 км від обл. центру, за 134 км від Києва, за 25 км від райцентру та за 14 км від залізнич. ст. Кононівка. Площа 5,32 км². За пере­писом насел. 2001, у селі мешкали 753; станом на 2016 — бл. 700 осіб; пере­важно українці. Побл. М. проходить автомоб. шлях Київ–Харків. На околиці села досліджено кілька давніх курганів. За нар. пере­казами, назва походить від імені першого поселенця. М. згадуються в Іпатіїв. літописі під 1139–40 як поселе­н­ня, у якому укладено пере­мирʼя з половцями. Малютинчани брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. У 2-й пол. 17 — 18 ст. — село Пирятин. 1-ї сотні Лубен. полку. М. по­значені на карті, яку уклав у серед. 17 ст. франц. фортифікатор Ґ. де Боплан. 1720 зведено деревʼяну Різдва Іоан­на Предтечі, а на її місці 1910 — Різдва Пресвятої Богородиці церкви. Від 1781 — у складі Пирятин. пов. 1843–44 сюди в маєток «Від­рада» до поміщиків Селецьких при­їжджав Т. Шевченко. Він був зна­йомий з П. Селецьким, який писав музику, грав на фортепіано, а 1863 заснував і став першим головою Київ. від­діл. Рос. муз. товариства. 1859 було 138 дворів, мешкали 565 осіб, 1900 — від­повід­но 83 і 491. Здавна жит. за­ймалися столярством, кравец­­твом, ткацтвом та ін. ремеслами. На поч. 20 ст. функціонували школа грамоти, земська школа та б-ка. Під час воєн. дій на­прикінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — у складі Прилуц. округи; 1932–37 — Харків., від 1937 — Полтав. обл.; 1923–25 — Березоворуд. р-ну. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. Від 19 вересня 1941 до 19 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни загинули 127 односільчан. 1964 було 389 дворів, мешкали 1184 особи. 1990 проживали 876 осіб. У М. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Діє реліг. громада УПЦ КП. 2009 побл. М. створ. ентомол. заказник місц. значе­н­ня Гришківка (79,2 га). Встановлено памʼятний знак жертвам голодомору, памʼятники воїнам-визволителям і воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової війни. Серед видат. уродженців — мореплавець, педагог, пере­кладач, дійс. чл. С.-Пе­­тербур. АН П. Гамалія, церк. діяч, проф. Києво-Могилян. академії Р. Суходольський (обидва — 18 — поч. 19 ст.), фахівець у галузі залізнич. транс­порту, проф. ленінгр. ВНЗів (нині С.-Петербург) О. ОʼРурк.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю