Малютинці | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Малютинці


Малютинці

МАЛЮ́ТИНЦІ – село Пирятинського району Полтавської області. Знаходиться на лівому березі р. Гнила Оржиця (притока Оржиці, бас. Дніпра), за 230 км від обл. центру, за 134 км від Києва, за 25 км від райцентру та за 14 км від залізнич. ст. Кононівка. Пл. 5,32 км2. За переписом насел. 2001, у селі мешкали 753; станом на 2016 – бл. 700 осіб; переважно українці. Побл. М. проходить автомоб. шлях Київ–Харків. На околиці села досліджено кілька давніх курганів. За нар. переказами, назва походить від імені першого поселенця. М. згадуються в Іпатіїв. літописі під 1139–40 як поселення, у якому укладено перемир’я з половцями. Малютинчани брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. У 2-й пол. 17 – 18 ст. – село Пирятин. 1-ї сотні Лубен. полку. М. позначені на карті, яку уклав у серед. 17 ст. франц. фортифікатор Ґ. де Боплан. 1720 зведено дерев’яну Різдва Іоанна Предтечі, а на її місці 1910 – Різдва Пресвятої Богородиці церкви. Від 1781 – у складі Пирятин. пов. 1843–44 сюди в маєток «Відрада» до поміщиків Селецьких приїжджав Т. Шевченко. Він був знайомий з П. Селецьким, який писав музику, грав на фортепіано, а 1863 заснував і став першим головою Київ. відділ. Рос. муз. т-ва. 1859 було 138 дворів, мешкали 565 осіб, 1900 – відповідно 83 і 491. Здавна жит. займалися столярством, кравец­­твом, ткацтвом та ін. ремеслами. На поч. 20 ст. функціонували школа грамоти, земська школа та б-ка. Під час воєн. дій наприкінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася. 1923–30 – у складі Прилуц. округи; 1932–37 – Харків., від 1937 – Полтав. обл.; 1923–25 – Березоворуд. р-ну. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 19 вересня 1941 до 19 вересня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світ. війни загинули 127 односільчан. 1964 було 389 дворів, мешкали 1184 особи. 1990 проживали 876 осіб. У М. – заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Діє реліг. громада УПЦ КП. 2009 побл. М. створ. ентомол. заказник місц. значення Гришківка (79,2 га). Встановлено пам’ят. знак жертвам голодомору, пам’ятники воїнам-визволителям і воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світ. війни. Серед видат. уродженців – мореплавець, педагог, перекладач, дійс. чл. С.-Пе­­тербур. АН П. Гамалія, церк. діяч, проф. Києво-Могилян. академії Р. Суходольський (обидва – 18 – поч. 19 ст.), фахівець у галузі залізнич. транспорту, проф. ленінгр. ВНЗів (нині С.-Петербург) О. О’Рурк.

Статтю оновлено: 2018