Мангуш | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мангуш


Мангуш

МАНГУ́Ш (1946–95 – Першотравневе) – селище міського типу Донець­­кої області, райцентр. Знаходиться на р. Мокра Білосарайська, при впадінні в неї Сухої Білосарайської (бас. Азовського моря), за 141 км від Донецька та за 25 км від залізнич. ст. Маріуполь. Пл. 9,29 км2. За переписом насел. 2001, проживали 8468 осіб (складає 113,4 % до 1989; тоді рідною мовою назвали російську 90,04 %, укр. – 9,21 %, грец. і вірм. – по 0,25 %, білорус. – 0,05 %); станом на 2017 – 8186 осіб. Через М. проходить автомоб. шлях Ростов-на-Дону–Одеса–Рені. У перекл. з грец. мови назва смт означає «білий птах». Засн. 1779 греками-переселенцями з однойм. поселення у Криму (нині Прохладне Бахчисарай. р-ну). Першими тут у 40 саман. будівлях оселилися бл. 200 осіб. Пізніше вибухали повстання, оскільки цар. влада після приєднання Криму до Рос. імперії не дозволяла місц. грекам повертатися на рідні землі. 1861 у 720-ти дворах мешкали 4173 особи. Жит. займалися землеробством і скотарством. У 2-й пол. 19 – на поч. 20 ст. – центр Мангуш. волості Маріуп. пов. 1867 відкрито початк. школу, 1882 – 2-класне земське уч-ще. Під час воєн. дій наприкінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася, у жовтні 1920 остаточно встановлено більшовицьку. 1921 було 1079 дворів, мешкали 4864 особи, 1925 – відповідно 1205 і 5725. У 1926–32 (у ці роки Мангуш. р-н функціонував як грец. національний), 1938–63 та від 1966 – райцентр. 1932–38 – у складі Маріуп. міськради, 1963–66 – Володар. (від 2016 – Нікол.) р-ну. Від 8 жовтня 1941 до 14 вересня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світ. вій­­ни загинули 159 жит. 1959 мешкали 5,2 тис., 1970 – 6,2 тис., 1979 – 7 тис. осіб. Від 1969 – смт. Нині працюють низка підпр-в харч. галузі пром-сті. У М. – 2 заг.-осв. школи, дитсадок, дит. школа мист-в, Будинок дит. творчості; рай. Будинок культури, 4 б-ки; рай. лікарня. Виходить г. «Сельская новь». Від 2000 функціонує Театр танцю «Білий птах». 2002 створ. Т-во греків М., чл. якого стали понад 600 осіб. Діє церква Федора Стратилата. Споруджено пантеон Слави з пам’ят­­ником воїнам, які загинули під час 2-ї світ. війни. Серед видат. уродженців – селекціонер, акад. ВАСГНІЛ М. Хаджинов, гірн. інж., Герой Соц. Праці І. Красозов, мовознавець В. Кальянов, лікар-гігієніст, правознавець А. Калья­­нов; спортсмени Р. Ворошилін, В. Карпик, В. Папазов, Є. Яримбаш, засл. тренери України О. Котлубей, брати Леонід і Олександр Котенджі (усі – паверліфтинг); учасник 2-ї світ. війни, Герой Рад. Союзу І. Мурза. Почес. громадянином М. став лікар-уролог, акад. НАНУ, Герой України О. Возіанов.

Літ.: Папуш И. А. Творческая деятельность греков Приазовья. Конец ХІХ – ХХ век: Энциклопед. справоч. Мариуполь, 2000; Бацак Н. І. Грецька спільнота Надазов’я: етнокультурні процеси (ХVIIІ – початок ХХ ст.). К., 2010.

Статтю оновлено: 2018