Мангушський район | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мангушський район


Мангушський район

МАНГУ́ШСЬКИЙ РАЙО́Н (1946–2016 – Першотравневий) – район, що знаходиться у південно-західній частині Донецької області. Межує на Пн. з Нікол. (до 2016 – Володар.) р-ном, на Сх. – з Маріуп. міськрадою Донец. обл., на Зх. – із Бердян. р-ном Запоріз. обл., на Пд. і Пд. Сх. омивається Азовським морем (протяжність узбережжя 56 км). Побл. с. Білосарайська Коса – крайня пд. точка Донец. обл. (46° 52´ пн. ш.). Утвор. 1926 як грец. нац. р-н. У 1932 ліквідовано, 1938 відновлено. Від жовтня 1941 до вересня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. 1963–66 насел. пункти Першотравневого р-ну входили до складу Володар. р-ну. 2016 перейменовано с. Іллічівське на с. Покровське, с. Радянська Україна – на с. Приміське, с. Червона Україна – на с. Українка. Пл. 792,1 км2. За переписом насел. 2001, проживали 29 241 особа (складає 105,9 % до 1989): українців – 50,3 %, росіян – 26,9 %, греків – 20,1 %, білорусів – 0,7 %; станом на 2017 – 26 510 осіб. У складі М. р. – смт Мангуш і Ялта та 24 сільс. насел. пункти. Лежить переважно на Приазовській низовині. Поверхня – розчленована балками та ярами, пологохвиляста лесова рівнина. Корисні копалини: вапняки, глини, піски, мармур, граніт, залізна руда. Побл. Ялти, сіл Юр’ївка та Мелекіне виявлені джерела мінерал. вод, побл. Ялти – лікув. грязі. Річки бас. Азов. моря: Берда з притокою Каратиш, Кальчик, Комишуватка, Мокра Білосарайська з притокою Сухою Білосарайською, Зелена. Ґрунти переважно чорноземні звичайні малогумусні карбонатні, у заплавах – лучні, чорноземно-лучні солонцюваті. Пл. ліс. насаджень 4 тис. га; осн. породи: акація, клен, тополя, дуб. Об’єкти природно-заповід. фонду: заказники заг.-держ. значення Білосарайська коса (ландшафт.) та Приазовський чапельник (орнітол.), нац. парк Меотида та регіон. парк Половец. степ. Пл. с.-г. угідь 54,5 тис. га, з них орних земель – 48,8 тис. га. Спеціалізація с. госп-ва – рослинництво зернового та тваринництво мо­­лочно-м’ясного напрямів. Вирощують озиму пшеницю, ячмінь, кукурудзу, соняшник, гречку, просо, овес, овочеві та баштанні культури, абрикоси, сливи, вишні, яблука, груші. Розвинені скотарство, вівчарство, свинарство, птахівництво та рибництво. Працює 151 с.-г. підпр-во. Розвинена харч. пром-сть (ковбасні вироби, м’ясні консерви, м’ясо та субпродукти, масло, соняшник. олія, борошно, хлібобулочні та кондитер. вироби). У М. р. – 14 заг.-осв. шкіл, 6 дошкіл. закладів, рай. дит. школа мист-в і Будинок дит. творчості; 18 клуб. закладів, 18 б-к; рай. лікарня, 7 фельдшер.-акушер. і 8 фельд­шер. пунктів, 4 амбулаторії, Ялтин. поліклініка. Виходить г. «Сельская новь». Діють реліг. громади УПЦ МП, свідків Єгови та євангел. християн-баптистів. Функціонує значна кількість баз відпочинку та пансіонатів, дит. оздоровниць. Курортні насел. пункти: Ялта, села Білосарайська Коса, Мелекіне, Урзуф, Юр’ївка та с-ще Бабах-Тарама. У с. Урзуф збереглася церква св. архістратига Михаїла, зведена 1876. У с. Білосарайська Коса – Білосарай. маяк (19 ст.). На тер. р-ну встановлено 28 пам’ятників на честь воїнів-визволителів і воїнів-земляків, які загинули під час 2-ї світ. війни. У Ялті народилися фольклорист, етнограф Е. Хаджинов, живописець, скульптор В. Константинов, композитор, диригент, муз.-громад. діяч, нар. арт. УРСР І. Карабиць, співачка, засл. арт. України Е. Акритова, реж. В. Христофоров; у с. Комишувате – геоботанік, ґрунто­­знавець, чл.-кор. НАНУ А. Травлєєв; у с. Урзуф – письменник І. Аврамов, поет Д. Демерджі, самбіст, дзюдоїст В. Зип; у с. Білосарайська Коса – учасник 2-ї світ. війни, Герой Рад. Союзу М. Безух; у с. Юр’ївка – засл. тренер України (паверліфтинг) І. Збандут.

Статтю оновлено: 2018