Маневицький район | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Маневицький район


Маневицький район

МАНЕ́ВИЦЬКИЙ РАЙО́Н – район, що знаходиться у східній частині Волинської області. Межує на Пн. з Любешів., на Пн. Зх. – з Камінь-Кашир., на Зх. – з Ковел., на Пд. – з Рожищен. і Ківерців. р-нами Волин. обл., на Сх. – з Володимирец., на Пд. Сх. – з Костопіл. р-нами Рівнен. обл. Протяжність р-ну з Пн. на Пд. 71 км, із Зх. на Сх. – 65 км. Утвор. 1940. Мешканці зазнали сталін. репресій. Від червня 1941 до лютого 1944 – під нім.-фашист. окупацією. Нацисти на тер. Маневиччини розстріляли декілька тис. євреїв. Жит. брали участь у підпіл. боротьбі в загонах рад. партизанів, зокрема під командуванням Героя Рад. Союзу А. Бринського, М. Коніщука, Й. Собесяка, Д. Хвищука, І. Шишка. Разом з підрозділами рад. регуляр. військ на тер. р-ну воювали партизан. з’єднання О. Сабурова й О. Федорова. В урочищі Кухів Груд – мемор. комплекс «Партизанська Слава». У квітні 1943 на звільненій УПА тер. (бл. 2,5 тис. км2) виникла т. зв. Колків. респ.; у листопаді того ж року нім. війська придушили повстання. 13 травня 1943 побл. с. Чорниж у бою з нім. військовиками загинув кер. перших зброй. відділів УПА та перший шеф Крайового військ. штабу УПА В. Івахів. Наприкінці січня 1944 під час визволення с. Козлиничі загинули Герої Рад. Союзу В. Єршов і Н. Хакімов, яких пізніше перепоховали в брат. могилі у с. Старий Чорторийськ. У цьому ж селі є місце масових поховань воїнів УПА. Брат. могили рад. воїнів і партизанів розташ. й у смт Колки, де похов. Герой Рад. Союзу Д. Васильєв. Після 2-ї світ. вій­ни до серед. 1950-х рр. збройну боротьбу з комуніст. владою продовжували вояки-націоналісти. 17 лютого 1946 побл. с. Рудники в бою з підрозділом НКВС загинув діяч ОУН П. Олійник. На тер. р-ну – поховання воїнів різних національностей, які загинули під час 1-ї світ. війни, зокрема в селах Костюхнівка (Польська гора; тут 1916 польс. легіонери під командуванням маршалка Ю. Пілсудського здобули перемогу над рос. військом) та Троянівка. 1962 р-н ліквідов., 1965 відновлений. У тому ж році Холоневичів. сільс. раду, яка входила до М. р., передали до складу Ківерців. р-ну, а Галузій. і Серхів. сільс. ради Володимирец. р-ну – до складу М. р. До серед. 1960-х рр. окремо існував Колків. р-н. Пл. М. р. 2265 км2 (найбільший р-н за тер. у Волин. обл., 10,9 %). За переписом насел. 2001, проживали 57 341 особа (складає 98,9 % до 1989); станом на 1 січня 2017 – 54 517 осіб; переважно українці. У складі М. р. – смт Маневичі та Колки, 69 сільс. насел. пунктів. Лежить у межах Поліської низовини, Любомл.-Столин. пасма (див. Волинське пасмо) та Волинського Полісся. Поверхня р-ну рівнинна та характеризується заг. нахилом з Пд.–Пд. Зх. на Пн.–Пн. Сх. Пн. частина переважно низовинна хвилясто-горбиста, пд. – низовинна хвиляста алювіальна. Найвищі точки: 220 (Польська гора) та 210 (на Пд. від Маневичів) м над р. м. Корисні копалини: торф (у с. Прилісне – підпр-во «Волиньторф»), глина, пісок, вапняки. За геоморфол. поділом Маневиччина відноситься до Повур.-Маневиц. кінцево-морен. р-ну в пн. і центр. частині та Стир-Стохід. древньодолин. і Рожище-Цуман. денудац. р-нів у пд. частині; за геоботан. – до Ковел.-Сарнен. геоботан. округу та Ковел.-Маневиц. р-ну. Протікає 21 річка бас. Дніпра: Стир (заг. довж. 483 км, з них на тер. р-ну – 47 км) з притоками Кормин (гирло побл. с. Мала Осниця) і Окінка (бере початок побл. с. Оконськ, гирло побл. с. Старий Чорторийськ), Стохід (на зх. межі р-ну) з притокою Череваха (бере початок побл. однойм. села), Веселуха (бере початок на Пн. від Маневичів) та ін. Нині у природ. стані знаходяться лише Стир і Стохід, ін. річки каналізовані під час проведення осушувал. робіт у 2-й пол. 20 ст. і є магістрал. каналами меліоратив. систем. На Маневиччині – 22 озера: Охнич (найбільше за площею, 38 га), Іванівське (найглибше, до 28 м), Тросне та ін. М. р. багатий на підземні води. У селах Велика Яблунька, Лісове, Оконськ, Прилісне, Северинівка, Старий Чорторийськ є самост. виходи на поверхню артезіан. підзем. пріс. вод питної якості. Ґрунти переважно дерново-підзолисті, дернові, лучні та болотно-торф’яні. Лісовкриті землі становлять понад 63 % тер. р-ну, болота – 33 %, водні екосистеми – 0,9 %, луки – 0,4 %. Найбільше зростає сосн. насаджень, а також ялини, дуби, граби, берези, осики. У лісах є багато грибів, чорниці, малини, брусниці, ожини, лікар. рослин (звіробій, багно, верес, крушина та ін.), які місц. насел. збирає для влас. потреб і пром. перероблення. Серед рослин, занесених у Червону книгу України, – підсніжник білосніжний, вовчі ягоди пахучі, журавлина дрібноплідна, плавун річний, шейхцерія болотяна, лілія лісова, росичка середня, меч-трава болотяна, верба чорнична, береза низька; серед представників фауни, занесених до Червоної книги України, – рись, борсук, норка європейська, горностай, видра річкова; лелека чорний, журавель сірий, глухар, пугач, гоголь, шуліка рудий, скопа, змієїд, підорлик малий; ропуха очеретяна та мідянка; п’явка медична; дозорець-імператор, рогач звичайний, вусач мускусний, бражник мертва голова. Функціонують Маневиц., Городоц., Колків. і Поліс. (с. Череваха) ліс. госп-ва, які займаються природоохорон. діяльністю, виробляють пиломатеріали, паркет, меблі, консервовані овочі, ягоди, соки тощо. Об’єкти природно-заповід. фонду: заг.-держ. значення – Черемський природний заповідник (створ. 2001, пл. 2975,7 га), заказники Джерела (90 га), Кручене озеро (75,9 га; обидва – 1994), Стохід (1998, 1518 га; усі – ландшафтні), Рись (1990, 320,5 га, заг.-зоол.), Софіянівський (1980, 87,6 га), Суничник (1994, 99 га), пам’ятка природи Болітце (2016, 2,9 га; усі – ботан.); місц. значення – заказники Березовий гай (10,5 га), Дубина (70,1 га; обидва – 1991), Граддівська дубина (7,5 га), Заріччя (20 га), Рудниківський (6,5 га; усі – 1994), Карасинський (9,4 га), Маневицький (16 га; обидва – 1986; усі – ліс.), Вовча будка (1991, 26,6 га), Вовчицький (290 га), Чорний бусел (32,1 га; обидва – 1993), Чорна долина (1995, 419 га; усі – орнітол.), Вовчицький (10 га), Колодіївський (9,5 га), Костюхнівський (7,5 га), Софіянівський (19 га), Череваський (4,3 га; усі – 1980), Маневицький (1986, 6,3 га; усі – ботан.), Городоцький (234,1 га), Маневицький (138 га), Чорторийський (188 га; усі – 1991), Лазнища (2002, 842,8 га), Локоття (144 га), Софіянівський резерват (567 га; обидва – 1993), Тельчівський (453 га; усі – заг.-зоол.), Граддівський (475 га), Осницький (657 га; усі – 2000), Градиський (1997, 589 га), Кашівський (1993, 283,6 га), Майдан (2002, 662,6 га; усі – ландшафтні), Світлий (1986, 16,2 га, гідрол.), заповідне урочище Озеро Глибоцьке (1979, 9,5 га), пам’ятки природи Красний дуб (2003), Городоцький яличник (1986, 4,3 га), Дуб звичайний-1, -2, -3 (усі – 1972), Журавичівська (1994, 2,4 га), Оконський ялинник (2,6 га), Чорторийський ялинник (5,9 га; обидві – 1998), Соснова субір (1993, 24,9 га; усі – ботан.), Оконські джерела (1972, гідрол.). У М. р. працює значна кількість перероб. підпр-в. Пл. земель с.-г. призначення 76,1 тис. га. С. госп-во спеціалізується на рослинництві зерн. і тваринництві м’ясно­­го напрямів. Вирощують пшеницю, ячмінь, кукурудзу, картоплю, перець солодкий, капусту, помідори, баклажани, вишні, полуниці, смородину, малину. Розвинені свинарство та рибництво (у с. Оконськ розводять форель райдужну). Провідні с.-г. підпр-ва розташ. у селах Годомичі, Копилля, Криничне, Ситниця, Старий Чорторийськ, Старосілля, Цміни, Четвертня. Тех. інфраструктура автомобіл. доріг заг. користування держ. значення включає 109 км (Київ–Ковель–Варшава, 47 км; Луцьк–М.–Дольськ, 62 км), місц. – 379 км (обл. – 219,3 км, рай. – 112,2 км, територіал. – 47,5 км). Залізничні станції: Маневичі, Троянівка та Чорторийськ. У М. р. – Маневиц. профес. ліцей, Колків. вище профес. уч-ще, 59 заг.-осв. шкіл, 27 дошкіл. навч. закладів, 2 муз. школи, Маневиц. рай. центр творчості дітей та юнацтва; Маневицький краєзнавчий музей, Маневиц. рай., Колків. селищ. і 20 сільс. Будинків культури, 36 клубів, Маневиц. рай. і Колків. селищні б-ки для дорослих і дітей, 34 сільс. б-ки; Маневиц. центр. рай. і Колків. рай. лікарні, 7 амбулаторій заг. практики сімей. медицини, 62 фельдшер.-акушер. пункти. Виходить рай. г. «Нова доба». Від 2003 функціонує нар. аматор. фольклор. колектив «Гуляночка» Троянів. Будинку культури. Реліг. громади: УПЦ МП – 58, УПЦ КП – 5, РКЦ – 1, протестантів – 43 (християн віри євангельської – 29, євангел. християн-баптистів – 12, адвентистів сьомого дня – 1, свідків Єгови – 1). У с. Старий Чорторийськ – Свято-Хресто-Воздвижен. чол., у с. Старосілля – Свято-Троїц. жін. монастирі УПЦ МП. Пам’ятки арх-ри: нац. значення – Михайлів. церква у с. Карасин (дерев’я­­на, 1691), костел домініканців у с. Старий Чорторийськ (1736–41), дзвіниця церкви Різдва у с. Троянівка (дерев’яна, 1772), Преображен. церква (1600) та дзвіниця (поч. 20 ст.) у с. Четвертня; місц. – залізнич. вокзал (1904) і Преображен. костел (1933–37) у Маневичах, Хрестовоздвижен. церква та дзвіниця у Колках (1825), церква Різдва Богородиці у с. Боровичі (1930), церква Різдва Богородиці у с. Велика Ведмежка (дерев’яна, 1834–81), Михайлів. церква у с. Градиськ (дерев’яна, 17–19 ст.), вітряні млини у селах Карасин (1920) і Четвертня (кін. 19 ст.), Успен. церква та дзвіниця у с. Лишнівка (дерев’яні, 17–18 ст.), Дмитрів. церква та дзвіниця у с. Нова Руда (дерев’яні, 1742), Успен. церква та дзвіниця у с. Оконськ (дерев’яні, 17–18 ст.), церква Іоанна Богослова у с. Ситниця (де­­рев’яні, 18–19 ст.), Климентіїв. церква у с. Старосілля (1918–20). Нині кузня з с. Гута-Лісівська є експонатом Музею-скансену історії с. госп-ва Волині у смт Рокині Луцького р-ну Волин. обл. Охороняються понад 80 пам’яток археології та 122 пам’ятки історії і монум. мист-ва. Досліджено мезоліт. стоянки у селах Городок, Карасин, Мала Осниця, Серхів, неоліт. поселення – у с. Розничі, поселення епохи бронзи – у с. Нічогівка, поселення заліз. доби – у с. Семки, багатошар. поселення – у селах Куликовичі, Старі Підцаревичі, Старосілля, давньорус. городища та поселення – у Колках, селах Гораймівка, Городок, Комарове, Копилля, Майдан-Липненський, Новосілки, Семки, Старий Чорторийськ, Четвертня, Чорниж, курган «Татарська гора» – у с. Старосілля. Палеоліт. крем’яні знаряддя знайдено у селах Комарове, Кукли, Старий Чорторийськ, предмети неоліт. епохи – у с. Комарове. Племена культур шнур. кераміки мешкали на тер. сучас. сіл Гораймівка, Красноволя, Майдан-Липненський, Матейки, Нічогівка. Біля с. Черськ виявлено могильники з тілоспаленнями в урнах. У серпні 2015 у р. Стир, між селами Старосілля та Копилля, в урочищі Гострий Кут місц. рибаки знайшли човен-моноксил (довбанка, довж. 12 м) 13 ст. У с. Велика Яблунька встановлено погруддя Т. Шевченка. Серед видат. уродженців – діяч визв. руху серед. 19 ст., однодумець і друг Т. Шевченка, один з кер. повстання 1863 у Литві З. Сераковський; флорист, етнограф В. Вікторовський, педагог, чл.-кор. НАПНУ А. Нісімчук, політолог П. Артюх (усі – с. Четвертня), соціолог С. Войтович (с. Куликовичі), правознавець П. Воробей (с. Граддя), філософ Н. Горбач (с. Старосілля), фахівець у галузі електромагніт. біології М. Колбун (с. Новосілки), ґрунтознавець Є. Красєха (с. Хряськ), мовознавець А. Мартинюк (Колки), вет. лікар В. Сахнюк (с. Старий Чорторийськ), фахівець у галузі інформ. технологій В. Снитюк (с. Старосілля); живописці Д. Довбошинський (нар. художник України; Колки), І. Клець (с. Лісове), В. Красьоха (с. Хряськ; обидва – засл. художники України), Е. Бєльський (Колки), майстер худож. оброблення металу В. Кубай (с. Новосілки); архітектор М. Козлинець, дипломат, політ. діяч А. Бутейко; учасник 2-ї світ. війни, Герой Рад. Союзу І. Сокол (усі – с. Старий Чорторийськ), учасник бойових дій на Сх. України, Герой України А. Снітко (с. Гораймівка). У Колках мешкав гетьман Правобереж. України П. Тетеря. Природу Маневиччини вивчав геолог, акад. ВУАН П. Тутковський.

Літ.: Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся: (краєзн. слов. – від найдавніших часів до 1914). Вінніпег, 1984. Т. 1; 1986. Т. 2; Павлов В. І., Коростишевська А. Ю., Марчук З. С., Лавриненко Л. Л., Антонюк А. Ф. Соціально-економічний потенціал Маневицького району. Маневичі, 1992; Садова М. У., Хомич П. М. Маневиччина – краса Волинського Полісся. Лц., 2004; Хомич П. М. та ін. Маневиччина крізь віки: Наук.-краєзн. нарис. Лц., 2006.

Статтю оновлено: 2018