Маневичі | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Маневичі


Маневичі

МАНЕ́ВИЧІ – селище міського типу Волинської області, райцентр. Знаходиться у межах Волинського Полісся (навколо зростають значні ліс. масиви), за 130 км від митного переходу Ягодин на кордоні з Польщею, за 83 км від митного поста Дольськ на кордоні з Білоруссю та за 77 км від обл. центру. На Пн. від М. бере початок р. Веселуха (притока При­­п’яті, бас. Дніпра). Пл. 7,658 км2. За переписом насел. 2001, проживали 10 260 осіб (складає 114,8 % до 1989); станом на 1 січня 2017 – 10 767 осіб; переважно українці. Залізнична станція. Через М. проходить автомобіл. шлях Луцьк–Дольськ, за кілька км на Пд. – Київ–Ковель–Варшава. Міста-побратими: Вараш (Рівнен. обл.), Зґеж (Польща), Купішкіс (Литва). М. виникли 1892 як пристанційне с-ще на залізниці Ковель–Сарни. Назва походить від с. Маневичі (від 1964 – Прилісне), яке знаходиться неподалік. На поч. 20 ст. засн. 2 цегел. і кілька лісопил. з-дів. Маневиччина під час 1-ї світ. війни стала центром позицій. боїв (Луцький прорив), в яких взяли участь австро-нім. війська, польс. легіонери, рос. війська та дивізія угор. кавалерії. Від 1915 М. перебували у прифронт. і фронт. умовах. Тут рос. командування розмістило багаточисел. військ. угруповання, гол. фронт. склади з боєприпасами та продовольством. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–39 – у складі Польщі, від 1939 – УРСР. У 1930-х рр. працювали паркетна ф-ка бельгій. концерну «Parquets LaСhap­­pelle», значна кількість тартаків, смолокурень, кузень, пекарень, м’ясокомбінатів та ін. дріб. кустар. підпр-в. У цей час м-ко населяли переважно євреї (бл. 50 %) та поляки (бл. 30 %). Від 1940 – смт. Від 28 червня 1941 до 2 лютого 1944 – під нім.-фашист. окупацією. Жит. брали участь у підпіл. боротьбі в загонах ОУН–УПА. Діяло рад. партизан. підпілля, зокрема під кер-вом Ю. Собесяка, П. Самчука та Героя Рад. Союзу А. Бринського (нині його ім’я присвоєно заг.-осв. школі № 2, а погруддя, встановлене побл. неї, є пам’яткою монум. мист-ва місц. значення). Нацисти знищили майже усіх євреїв. 1939–41 багато поляків зазнали переслідувань від більшов. влади, після 2-ї світ. війни переважна їхня частина переселилася до Польщі. Деякий час Маневиц. селищ. раді було підпорядк. с. Оконськ. У рад. період працювали льонозавод, маслороб. і прод. концентратів з-ди, мебл. і харч. комбінати, мебл. ф-ка. Нині гол. підпр-во – Маневиц. ліс. госп-во (найбільше у Волин. обл.), яке складається з 15-ти структур. підрозділів (9 лісництв, нижній склад, цехи з обро­­блення деревини та випуску консервів) і має пл. понад 52 тис. га (з них 90 % вкриті лісом; у заг. структурі хвойні насадження становлять 78 %, м’ягколистяні породи – 20,2 %, твердолистяні – 1,6 %). Є Маневиц. виправна колонія. У М. – профес. ліцей, 2 заг.-осв. школи, 3 дошкіл. навч. заклади, дит. муз. школа, рай. центр творчості дітей та юнацтва; Маневицький краєзнавчий музей, рай. Будинок культури, рай. б-ки для дорослих і дітей; рай. лікарня; відділ. 2-х банків. Є стадіон; лісопарк і 2 сквери. Нар. аматор. колективи: духовий оркестр рай. Будинку культури (засн. 1986), ансамбль нар. пісні «Джерела» (1993), хор. капела «Мрія» (1995), чол. вокал. ансамбль «Маневицька сотня» (2003), фольклор. колектив «Дивоцвіт» (2002). Від 2000 під кер-вом засл. діяча мист-в України О. Синютіна функціонує зразк. дит. театр-студія «Троянда С». Виходить рай. г. «Нова доба». У рай. б-ці для дорослих видають «Календар знаменних і пам’ятних дат Маневиччини». Реліг. громади: УПЦ МП – 2, УПЦ КП – 1, РКЦ – 1, протестантів – 2 (християн віри євангельської й адвентистів сьомого дня). Пам’ятки арх-ри місц. значення: залізнич. вокзал (1904), Преображен. костел (1933–37). Встановлено пам’ятник воїнам-визволителям, воїнам-землякам і рад. підпільникам, які загинули під час 2-ї світ. війни, мемор. знак убитим нацистами маневиц. євреям, монумент на честь воїнів-афганців, пам’ят. знак на честь 2000-ліття Різдва Христового, погруддя Героїв Рад. Союзу В. Єршова та Н. Хакімова, які брали участь у визволенні Маневиччини. Серед видат. уродженців – лікар-хірург С. Бесєдін, рад. і парт. діяч І. Мусульбас. У післявоєнні роки тут працював живописець, нар. художник України О. Байдуков.

Літ.: див. Маневицький район.

Статтю оновлено: 2018