Марківка
Визначення і загальна характеристика
МА́РКІВКА — селище міського типу Луганської області, райцентр. Марків. селищ. раді підпорядк. с. Деркулове (до 2016 — Комуна). Знаходиться у верхівʼях р. Деркул (притока Сіверського Дінця, бас. Дону), за 128 км від Сіверськодонецька, за 125 км від Луганська, за 75 км від залізнич. ст. Старобільськ і за 19 км від укр.-рос. кордону. Площа 15,88 км2. За переписом насел. 2001, проживала 7361 особа (складає 94,0 % до 1989); станом на 1 січня 2017 — 5974 особи; переважно українці. На тер. смт знайдено артефакти доби бронзи. М. — одне з найдавніших поселень Слобід. України. Її заснували у 2-й пол. 17 ст. селяни-втікачі з Черніг., Полтав. і Воронез. губ. За нар. переказами, назва походить від першого поселенця Марка, який був запороз. козаком або чумаком. На думку деяких дослідників, сюди могли переїхати жит. з сучас. однойм. сіл у Кобеляц. або Полтав. р-нах (обидва — Полтав. обл.). 1708 за участь марківчан у повстанні на чолі з К. Булавіним рос. війська зруйнували поселення. Наприкінці 1720-х рр. М. відновили. Згодом стала слободою. Здавна марківчани вирощували жито, пшеницю, ячмінь, овес, просо, гречку, горох, цибулю, капусту, моркву та ін. овочі. У 2-й пол. 18 ст. почали культивувати картоплю. Щорічно багато місц. пшениці «Арнаутка» вивозили у Воронез. і Курську губ., а пізніше — у порти на Азов. морі. Тут розводили т. зв. айдар. вівці. 1765 селян приписали до держ. кінного заводу. Їх змусили постачати фураж або безпосередньо працювати на ньому. У 18–19 ст. у М. декілька разів сарана знищувала всі посіви та спалахували епідемії, зокрема холери та цинги. 1769 зведено цер-кву. Наприкінці 19 ст. проживали 8,5 тис. осіб. Тоді тут проводили 4 щорічні ярмарки. 1905 було 1405 дворів, у яких мешкали 9020 осіб. 1797–1923 — у складі Старобіл. пов.; 1765–80, 1796–1835 — Слобід.-Укр. губ., 1780–96 — Харків. намісництва, 1835–1920 — Харків., 1920–25 — Донец. губ.; 1923–30, 1933–38 — Старобіл. округи; 1932–38 — Донец., від 1938 — Луган. (до 1958 та 1970–90 — Ворошиловгр.) обл. У 19 — на поч. 20 ст. — центр волості, 1932–63 та від 1965 — р-ну. 1907 і 1931 цибулю сорту «Марківська» відмічено золотими медалями на Всесвіт. виставках у Парижі, а у 2-й пол. 20 ст. її постачали в ін. рад. республіки й експортували на Кубу. Під час воєн. дій наприкінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася, у грудні 1919 остаточно встановлено більшовицьку. Марківчани чинили опір проведенню насильниц. колективізації, за що 1932–33 потерпали від голодомору. У до- та післявоєнні часи зазнали сталін. репресій. 1931 організовано МТС. У тому ж році засн. рай. г. «Більшовицький штурм» (1937–43 — «Прапор комунізму», 1943–63 — «Колгоспне слово», 1965–2015 — «Радянське слово», від 2015 — «Вісті Марківщини»). 1935 уведено в експлуатацію промкомбінат, кілька побут. майстерень. Від 11 липня 1942 до січня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Діяло рад. підпілля. Від 1960 — смт. Нині працюють сиророб. завод і хлібокомбінат. У М. — профес. аграр. ліцей, г-зія, заг.-осв. школа, 2 дитсадки; Марківський районний історичний музей, рай. Будинок культури, рай. б-ки для дорослих і дітей; рай. дит. школа естет. виховання, Центр дит. творчості, ДЮСШ; центр. рай. лікарня. 2016 на марків. стадіоні «Нива» проведено 16-і обл. сільс. спорт. ігри «Луганщина–2016», у яких узяли участь понад 500 спортсменів. Реліг. громади: УПЦ МП (Успен. церква), євангел. християн-баптистів, свідків Єгови. Встановлено памʼятник воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни; є Алея Героїв. Серед видат. уродженців — економіст Л. Костирко, хімік С. Кривоколиско, лікар-офтальмолог Л. Мірошникова, філософ О. Кривуля; маршал Рад. Союзу, Герой Радянського Союзу А. Єременко.
Літ.: див. Марківський район.
Л. М. Скиртач
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
