Масова музична культура | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Масова музична культура


Масова музична культура

МА́СОВА МУЗИ́ЧНА КУЛЬТУ́РА – складова культури масової. У функціонуванні М. м. к. визнач. роль відіграють не лише концерти, конкурси, фестивалі, а й аудіовізуал. та візуал. засоби масової комунікації (компакт-диски, аудіо- й відеокасети, відеокліпи тощо) й електронні мас-медіа (телебачення, радіо, інтернет). До неї також належать ринґтони для мобіл. телефонів із записами хітів попмузики, джаз., найпопуляр. зразків академ. (зокрема побічної теми 1-ї ч. 6-ї симф. П. Чайковського, гол. теми 1-ї ч. 40-ї симф. В.-А. Моцарта) та ін. В Україні в понятті «М. м. к.» об’єднують комерц. відгалуження джазу, традиц. музику та молодіжну естраду. Вони є творчо-виконав. підвалинами муз. шоу-бізнесу – діяльності зі створення та розповсюдження творів часових видів мист-в з метою отримання прибутку. Шоу-бізнес, виконуючи комерц., розважал. та культурну функції, характеризується видовищністю, масовістю, популярністю, вмінням задовольняти потребу в розвагах, наявністю розвиненої інфраструктури, постаті «зірки» (соліста-виконавця, композитора, поета-пісняра, ансамблю чи навіть оркестру), пов’язаний також із рекординговою, гастрол.-концерт. та кліпмейкер. індустрією, муз. дистрибуцією, спеціаліз. засобами масової інформації. Особливу роль відіграють також супутні позамуз. товари з відповід. зображеннями чи символікою (майки, капелюшки, шарфи, значки, календарі, кульки тощо), наявність т. зв. фанклубів. Інфраструктура муз. шоу-бізнесу передбачає, крім гол. виконавців (соліста чи гурту), – композиторів, аранжувальників, поетів-піснярів, бек-вокалістів й сесій. музикантів, репетиторів-вокалістів, концерт. і студій. звукореж. (також інж., техніків), хореографів-постановників, продюсерів, менеджерів, агентів, художників (постановників, освітлювачів, декораторів, костюмерів, графіків, фотографів), стилістів, перукарів, візажистів. В Україні М. м. к. активно виявилася у 1920–30-х рр. як «культура мас», «культура для мас» чи т. зв. масовізм. Тоді з’явився жанр масової пісні. Набула поширення укр. традиц. муз. естрада, розрахована, насамперед, на середнє і старше покоління та на частину молоді, зокрема сільської. Вона активно побутує від 1960-х рр. і представлена на муз.-естрад. фестивалях «Пісенний вернісаж», «Море друзів», «Мелодія для двох сердець», конкурсах ім. В. Івасюка та Н. Яремчука тощо. Від 2-ї пол. 1980-х рр. відкрито відділ. й ф-ти естрад. співу у багатьох вищих і серед. навч. закладах Києва, Львова та ін. міст. Молодіжна М. м. к. спрямована на підлітків і молодь великих і серед., здебільшого пром. міст України. Вона виникла на поч. 1960-х рр., вийшла з андеґраунду наприкінці 1980-х рр. і репрезентована на фестивалях «Червона рута», «Оберіг», «Таврійські ігри», «Перлини сезону», «Тарас Бульба», «Рок-екзистенція», «Країна мрій», «Мазепа Фест» тощо. У муз. навч. закладах України вивчення молодіж. М. м. к. передбачає ознайомлення з поп-музикою, рок-музикою, сучас. танц. музикою, також опанування музикування діджеїв, альтернатив. та акуст. музикою, зокрема автор. пісні, співаної поезії, акуст. рок-музики.

Літ.: Кузик В. Українська радянська лірична пісня. К., 1980; Степурко О. Блюз, джаз, рок. Мос­ква, 1994; Сапожнік О. Популярна естрадна музика в Україні: історичний екскурс // Мист-во та освіта. 2003. № 28; Калениченко А. Українська масова музична культура: здобутки, проблеми, шляхи розв’язання // Укр. мистецтвознавство: Мат., дослідж., рец. К., 2004. Вип. 5.

Статтю оновлено: 2018