Махнівка

МАХНІ́ВКА (1935–2016 — Комсомольське) — село Козятинського ра­йону Він­ницької області. Махнів. сільс. раді під­порядк. села Марківці, Медведівка, Мшанець та Садове. М. знаходиться за 186 км від Києва, за 60 км від обл. центру, за 13 км від райцентру та залізнич. вузла Козятин. Через село протікає р. Гнилопʼять (притока Тетерева, бас. Дні­пра), тут у неї впадає Без­імен­на. При­близно за 10 км від М. проходить межа з Житомир. обл. Площа 5,15 км². За пере­писом насел. 2001, у Махнів. сільс. раді проживали 4540 осіб (з них у М. — 3467); станом на 2017 у М. — 3415 осіб; пере­важно українці, є цигани (5,83 %). 2004 під­писано договір про спів­­працю з м. Старе Място (Великопол., нині Під­карпат. воєводства, Польща), 2007 — з м. Міт­тенвальде (земля Бранденбурґ, Німеч­чина). У М. досліджено поселе­н­ня епохи бронзи, трипіл. і білогрудів. культур, зна­йдено (1782) скарб із 800 рим. монет. Назва села походить від слова «махна» (агрегат ткац. вер­стата), оскільки тут здавна було поширене ткацтво. М. уперше згадується в писем. джерелах 1430. За наказом литов. феодалів, споруджено 2 деревʼяних замки: побл. Гнилопʼяті на високому пагорбі з урвищем і між Гнилопʼя­т­тю та Без­імен­ною (донині частково збереглися вали та під­земні ходи). У цей самий період великий князь литовський Свидригайло подарував навколишні землі шляхтичам Тишкевичам. За Люблін. унією 1569, М. ві­ді­йшла до Польщі. У 15–16 ст. на поселе­н­ня досить часто нападали татар. загони, що негативно впливало на його роз­виток. Тільки в 1-й пол. 17 ст. у М. почала збільшуватися кількість насел., тоді ж зведено муров. замок і костел бернардинців (зруйнов. козаками під час Визв. вій­ни під проводом Б. Хмельницького). 1629 у подим. списку Київ. воєводства за­значено понад 100 міст, зокрема й М., що мали укріпле­н­ня, а значна частина їхніх мешканців за­ймалася торгівлею. 6–8 липня 1648 побл. М. від­булася битва між козац.-селян. пов­стан. загонами на чолі з полковниками І. Гирею та М. Кривоносом і польс. військом під керівництвом князя Я. Вишневецького (описана в істор. романах М. Старицького, І. Нечуя-Левицького, П. Панча та Г. Сенкевича; 1934 М. Самокиш намалював картину «Бій Максима Кривоноса з Яремою Вишневецьким під Махнівкою»; 2003 від­крито памʼятник примире­н­ня між польс. і укр. народами «Скорботний ангел», скульптор О. Альошкін). Унаслідок роз­рухи та спустошень, спричинених вій­нами та між­усобицями між земле­власниками, М. знову занепала. У 18 ст. бл. 75 % махнів. земель ві­дій­шли шляхтичам Потоцьким. 1767 П. По­­тоцький зробив М. своєю резиденцією. Згодом Потоцькі від­крили друкарню, панчішну, сукон­ну, каретну та крохмал. мануфактури, збудували костел. Популярною була порцеляна, вироблена тут на­прикінці 18 — на поч. 19 ст. 1791 польс. король Стані­слав-Авґуст Понятовський від­новив Маґдебур. право, до­зволив проводити щорічно 2 чотирьохтижневі ярмарки та в понеділок і пʼятницю — базари. Після 2-го поділу Польщі 1793 — у складі Рос. імперії. 1793–1846 — місто, 1846–1923 — містечко; 1795–1800 та 1804–46 — повіт., 1861–1923 — волос. центр. 1796–1925 — у складі Київ. губ.; 1800–04 — Сквир., 1846–1923 — Бердичів. пов. Під час пожеж 1841 і 1863 згоріло багато будинків. У 2-й пол. 19 ст. найбільшою кількістю махнів. земель володів поміщик Мазаракі. 1886 Махнів. волость складалася з 7-ми поселень і 6-ти сільс. громад, на її тер. мешкали 7,1 тис. осіб. За Всерос. пере­писом насел. 1897, у М. проживали 5343 особи, з них 2149 українців, 759 поляків і 2435 євреїв. У 1-й пол. 1910-х рр. працювали декілька водяних і мех. млинів, 2 кінно-привод. крупорушки, 2 напів­мех. маслобійні, напів­ку­старна ковбасна ф-ка, миловар. завод, каретна та ін. майстерні, значна кількість торг. закладів, функціонували двокласні сільс. нар. і земське училища, земська лікарня. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася, у червні 1920 встановлено більшовицьку. 1923–30 — село Бердичів. округи; від 1932 — Вінн. обл.; 1923–25 — Бердичів., від 1962 — Козятин. р-нів. 1925–62 — райцентр. 1926 у Махнів. р-ні мешкали 39 340 осіб: українців — 78 %, поляків — 15,1 %, євреїв — 5,7 %, росіян — 0,7 %. 1931 створ. Махнів. МТС. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (встановлено прі­звища 128 жертв; є памʼят. знак), за­знали сталін. ре­пресій. Від 14 липня 1941 до 7 січня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Нацисти роз­стріляли бл. 1,5 тис. жит. Комсомол. р-ну (з них понад 900 євреїв) та 64 рад. військовополонених. Діяла Бродец.-Комсомол. рад. під­піл. організація під керівництвом С. Марчука. У брат. могилі похов. 1094 рад. воїни, які загинули під час звільне­н­ня М. і навколиш. сіл (створ. мемор. комплекс). Є поклади каоліну, білої, рудої та ін. видів глини. Нині працюють під­приємства «Агромаш» (ремонтує с.-г. техніку, виробляє бруківку, кабелі, зап­частини до комбайнів), «Абрефлекс Україна» (виготовляє без­перервну шліфувал. стрічку для оброб­ле­н­ня деревини), швейна ф-ка «Калина» (чол. сорочки та жін. блузи), с.-г. під­приємство «Мрія» і 7 фермер. госп-в. У М. — заг.-осв. школа, дитсадок; культур. комплекс (Будинок культури, б-ки для дорослих і для дітей, дит. муз. школа); амбулаторія заг. практики — сімей. медицини. 2003 створ. жін. вокал. ансамбль «Роз­май» (виконує різножанр. укр. пісні), що 2006 отримав зва­н­ня «народний». Реліг. громади: УПЦ МП (церкви св. Георгія та Різдва Пресвятої Богородиці), РКЦ (костел св. Йоан­на Непомуцена, зведений 1912), християн віри євангельської. Серед видат. уродженців — монах Феофіл (Х. Горенківський), який 1993 був прославлений у лику місцевошанованих печер. святих, історик М. Малиновський, право­знавець, публіцист П. Малиновський (усі — 19 ст.); історик, архео­граф, громад.-політ. діяч В. Антонович, фізик Ю. Гнатенко, математик, фахівець у галузі механіки М. Слободянський (був проф. Моск. енергет. ін­ституту), лікар-патолог Б. Клішевич; спів­ак, композитор, поет, засл. арт. України П. Мрежук; спортс­мен, тренер В. Войцеховський, тренер В. Кулак (обидва — важка атлетика). У М. мешкав польс.-укр. поет, композитор 19 ст. Т. Падур­ра (2016 від­найдено його похова­н­ня з могил. плитою на катол. кладовищі). Тривалий час тут працював засл. лікар УРСР І. Данилюк, якому Б. Янчук присвятив кн. «В твоїх руках життя» (В., 1964).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю