КИСЛИ́ЦЯ (КИСЛИ́ЦИН) Володимир Олександрович (09. 01. 1883, Київ, за ін. даними – м. Біла Церква, нині Київ. обл. – 17. 05. 1944, м. Харбін, Китай) – військовик. Закін. Одес. піхотне юнкер. уч-ще (1900), офіцер. кавалерій. школу (1908). Учасник рос.-япон. 1904–05 і 1-ї світ. воєн. Був ком-ром 11-го драгун. полку, стрілец. полку, нач. 3-ї кавалерій. дивізії, ком-ром 3-го кавалерій. корпусу. В армії Української Держави 1918 – ком-р 1-ї кінної бригади 3-ї кінної дивізії 7-го Харків. армій. корпусу. Виїхав до Німеччини, звідти – до білогвард. армії Пн. обл. генерала Є.-Л. Міллера (від червня 1919 – генерал для доручень при головнокомандувачі). Згодом перейшов на Сх. фронт до адмірала О. Колчака. Командував кавалерій. бригадою, Уфим. кавалерій. дивізією. Від березня 1920 – у Далекосх. армії: ком-р 1-ї Маньчжур. зведеної дивізії, від серпня 1921 – 1-го Забайкал. корпусу. На еміграції від 1922. Від 1935 – кер. рос. поліцейських держ. залізниці Пн. Маньчжурії, голова об’єднання рос. емігрантів Маньчжурії. Автор спогадів «В огне Гражданской войны» та ін.

Літ.: Шмаглит Р. Г. Белое движение: 900 биографий крупнейших представителей русского военного зарубежья. Москва, 2006; Литвин М., Науменко К. Збройні сили України першої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. Л.; Х., 2007.

М. Р. Литвин, К. Є. Науменко