КРИВОРІ́ЗЬКИЙ ТЕХНІ́ЧНИЙ УНIВЕРСИТЕ́Т — вищий на­вчальний заклад, що готував фахівців у галузі гірничої промисловості та народного господарства. Засновано 1922 у м. Кривий Ріг (нині Дні­пропетровська обл.) як вечірній робітничий технікум (від 1929 — ін­ститут). Від 1931 — Криворізький гірничорудний ін­ститут. Під час 2-ї світової війни еваку­йовано у м. Нижній Тагіл (РФ). 1972 нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Від 1994 — Криворізький технічний університет. 2011 на базі Університету та низки інших криворізьких ВНЗів, а також науково-дослідних установ, створено Криворізький національ­ний університет.

Криворізький технічний університет був багатогалузевим центром освіти, науки і культури Кривбасу. Нині його вчені, працюючи в ново­утвореному Криворізькому університеті, продовжують виконувати значний обʼєм наукових досліджень з актуальних напрямів роз­витку економіки України, зокрема удосконале­н­ня технології видобува­н­ня руд під­земним і від­критим способами, роз­робле­н­ня методів повнішого видобува­н­ня корисних компонентів під час збагаче­н­ня рудної сировини, модернізації технологій і організації будівництва, оптимізації управлі­н­ня і автоматизації виробничих процесів. Станом на 2010 у структурі Університету функціонували гірничорудний ін­ститут, 9 факультетів (гірничий, 1980–98 був роз­ділений на факультети під­земної і від­критої роз­робки родовищ корисних копалин; механіко-машинобудівний, створено 1964; будівельний, 1959; електротехнічний, 1964; геологічно-збагачувальний, створено 1947 як геологічний, 1960–77 — геологічно-роз­відувальний; інформаційних технологій, 2001; економічний, 1998; металургійний, 2001; транс­порт­ний, 1993), 44 кафедри (34 — випускаючих), Інгулецький гірничорудний (Кривий Ріг), Криворізький гірничий, гірничо-електромеханічний, індустріальний, автотранс­порт­ний технікуми та політехнічний коледж, найбільша у Кривому Розі бібліотека (понад 1 млн примірників), унікальний геологічно-мінералогічний музей (див. Криворізького національно­го університету Науково-дослідний геолого-мінералогічний му­зей), центр довузівської під­готовки та післядипломної освіти, від­діл між­народних звʼязків, науково-дослідна частина. Були створені 7 філій випускаючих кафедр на під­приємствах і в організаціях Кривого Рогу — ВАТ «Кон­стар», Криворізький залізорудний комбінат, ВАТ «Арселор Міт­тал Кривий Ріг», ВАТ «Криворіжгаз», ін­ститут «Механобрчормет», Український НДІ з без­пеки праці й екології в гірничорудній промисловості і металургії, Науково-дослідний гірничорудний ін­ститут, ін­ститут «Кривбас­проект», «Спецавтоцентр»; 6 на­вчально-виробничих комплексів. На­вчальний процес забезпечували 48 докторів наук і професорів, 240 кандидатів наук (9 академіків, 5 членів-кореспондентів Академії гірничих наук України, 3 заслужені діячі науки і техніки, 5 лауреатів Державної премії України у галузі науки і техніки).

В Університеті на­вчалися понад 7 тис. студентів. Протягом 1922–2009 тут під­готовлено понад 65 тис. фахівців. Функціонували 3 спеціалізовані вчені ради із захисту докторських і кандидатських дисертацій за 10-ма спеціальностями. Серед ві­домих науковців Університету — А. Азарян, Ю. Астафʼєв (1973–85 — ректор), М. Бережний, П. Бе­­ресневич, В. Бизов (1985–2003 — ректор), Ю. Вілкул (2003–06 та 2010 — ректор), Г. Губін, М. Гу­­мінський, А. Давидкович, В. Єв­­техов, С. Жуков, Ю. Капленко, О. Лапшин, Г. Малахов (1951–72 — ректор), В. Моркун, В. Назаренко, І. Паранько, М. Правицький (1936–51 — ректор), Ю. Рудь, В. Сидоренко, М. Стариков, А. Темченко (2006–09 — ректор), С. Толмачов, В. Трегубов, А. Турило, Е. Файнштейн, П. Федоренко, О. Шапурін, А. Шершньов.

Тут склалися наукові школи в галузі геології та мінералогії, з роз­робки родовищ корисних копалин та їх збагаче­н­ня, маркшейдерії, з під­земного і гірничого будівництва, гірничого машинобудува­н­ня, електромеханіки, енерго­збереже­н­ня, металургії та ін. Матеріально-технічна база: 4 гуртожитки, 65 аудиторій, 93 лабораторії, 12 на­вчальних кабінетів, 12 читальних залів, 25 приміщень, обладнаних комплексами технічних засобів на­вча­н­ня та на­вчального телебаче­н­ня, 7 креслярських залів, 6 залів курсового і дипломного проектува­н­ня, 6 спортивних залів; Палац молоді і студентів, профілакторій, пансіонат «Чароїт». При Криворізькому технічному університеті були засновані газета «Гірничий інженер», збірник наукових праць «Разработка рудных месторождений» (1966), «Гео­лого-мінерало­гічний вісник» (1999) та «Вісник Криворізького технічного універси­тету» (2003). Університет налагодив звʼязки в галузі гірництва з навчальними закладами Великої Британії, Китаю, Німеччини, Польщі, Румунії, Франції.