Мельниченко Володимир Володимирович
МЕЛЬНИЧЕ́НКО Володимир Володимирович (25. 01. 1932, Київ — 19. 04. 2023, там само) — графік, архітектор. Чоловік А. Рибачук. Заслужений художник України (2013). Член СХ СРСР (1957), НСХУ (1960). Закін. Київський художній інститут (1957; викл. К. Трохименко, Л. Чичкан, О. Шовкуненко, Т. Яблонська). Працював гол. спеціалістом «Київпроекту» (1960–81). Учасник міських (від 1957), зарубіж. (від 1961) мистецьких виставок. Персон. — у Києві (1957, 2013), Нарʼян-Марі (Ненец. автоном. округ, РФ, 1959, 1979). Основні галузі — монум.-декор. мистецтво, станк. та книжк. графіка, монум. скульптура. Його проектові Мемор.-поховал. комплексу на Байк. кладовищі «Стіна памʼяті» (1968–71, співавт.) присвяч. д/ф «Стіна» (1988, реж. І. Ґольдштейн). Автор призів для кінофестивалю мультфільмів «Крок» (1989, разом з А. Рибачук).
Додаткові відомості
- Основні твори
- графіка — серія монотипій і ліноритів «Люди Півночі та мисливці острова Колгуєв» (1955–63); «Свято» (1959), «Пам’ять», «Зупинити ядерну загрозу» (обидва — 1982–87); монум.-декор. оформлення — Київ. автовокзалу (1960–61, співавт.), Київ. палацу піонерів (1963–69, співавт.); іл. — до роману «Дикий мед» Л. Первомайського (1963), кн. «Запахи земли» (1967; 2013) та «Бабине літо» А. Рибачук (1969; усі — Київ); проекти — «Бабин Яр» (1965), істор.-архіт. парк-музей «Стародавній Київ» (1968), архіт.-археол. комплекс на пл. Контрактова у Києві (1972; усі — співавт.); скульптури — «Пам’яті Ф. Ґарсія Лорки», «Пам’яті В. Висоцького», «Кирило Кожум’яка», цикл скульптур «Крик птаха» (усі — 1982–95); гобелени-аплікації — «Коли руйнується світ» (1991), «Свічка Чорнобиля» (1992), «Кіно “Пеґас”» (1994).
Людина 