Менделєєв Дмитро Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Менделєєв Дмитро Іванович

МЕНДЕЛЄ́ЄВ Дмитро Іванович (Менделеев Дмитрий Иванович; 27. 01(08. 02). 1834, м. Тобольськ, Росія – 20. 01(02. 02). 1907, С.-Петер­­бург) – російський хімік. Чл.-кор. С.-Петербур. АН (1876). Почес. чл. Ун-ту св. Володимира в Києві, Новорос. ун-ту в Одесі, Харків. ун-ту (усі – 1880), а також Полтав. с.-г. і Київ. фармацевт. т-в, мед. т-ва в Катеринославі (нині Дніпро). Після закінчення фіз.-мат. ф-ту Гол. пед. ін-ту в С.-Петербурзі (1855) направлений на роботу вчителем хімії в Сімфероп. міську г-зію, яка згодом була перетвор. у військ. шпиталь, оскільки відбувалася Крим. війна. Тому був вимушений переїхати до Одеси, де одержав посаду ст. викл. фізики і хімії в Рішельєв. г-зії. 1856, захистивши магістер. дис. у С.-Пе­тербур. ун-ті, признач. там на посаду приват-доц. 1859–61 працював у хім. лаб. ун-тів Зх. Європи (Гайдельберґ, Париж, Лозанна, Мюнхен, Мілан). Від 1865 – екстраординар. проф. каф. тех. хімії, від 1867 – проф. каф. заг. хімії С.-Пе­тербур. ун-ту. Впродовж 1865–86 вивчав хім. склад і методи перероблення бакин. нафти. 1861 у С.-Пе­тербурзі опублікував підручник «Органическая химия», а 1869–71 – «Основы химии». 1865 захистив доктор. дис. «О соединении спирта с водой». Її висновки стали основою вироб-ва горілки в Рос. імперії. 1890–95 – консультант наук.-тех. лаб. Мор. мін-ва. 1869 М. відкрив Період. закон хім. елементів й надрукував наук. ст. «Опыт системы элементов, основанной на их атомном весе и химическом сходстве», що принесла йому світ. славу. 1890 винайшов спосіб виготовлення бездим. пороху («піроколодій») і 1892 організував його пром. вироб-во. З його ініціативи створ. Гол. палату мір і ваг (1892–93). З метою вивчення покладів ка­­м’яного вугілля Донец. басейну М. 1888 відвідав цей регіон. Свої враження він описав у ст. «Будущая сила, покоящаяся на берегах Донца», в якій виклав унікал. теорію про перетворення підзем. покладів у газоподібне паливо. Ідею підзем. газифікації втілено в життя 1937 у м. Горлівка Донец. обл. У 1940-х рр. доля Донбасу кардинально змінилася. Розпочато буд-во залізнич. ліній, активно розвивалася пром-сть та значно збільшилися об’єми видобування вугілля. За корот. час Донбас став одним з найбільших транспорт. р-нів Європи, великим пром. центром хім., металург. і вугледобув. пром-стей. Наук. діяльність М. надзвичайно багатогранна і охоплює різноманітні галузі науки й культури. Серед його 500 друк. робіт – праці з хімії, хім. технології, фізики, метрології, хімії вугілля і нафти, с. госп-ва, просвіти тощо. Упродовж декількох років очолював Держ. екзаменац. комісію у Київ. політех. ін-ті. Серед учнів – О. Байков, В. Вернадський, К. Тимірязєв, Д. Коновалов, В. Тищенко, В. Комаров. Співзасн. Рос. хім. т-ва (1868), яке 1932 перетвор. у Всесоюзне хім. т-во ім. М. 1955 амер. вчені синтезували сто перший елемент період. таблиці і дали йому назву Менделєєвій на честь великого вченого. 1964 ім’я М. занесено на дошку пошани Бріджпорт. ун-ту серед імен найвидатніших учених світу.

Пр.: Сочинения. Т. 1–25. Москва; Ленинград, 1934–54.

Літ.: Голуб А. М. Д. І. Менделєєв і Україна // Хім. зб. Київ. ун-ту. 1954. № 7; Делімарський Ю. К., Шиліна Г. В. Сто років періодичному закону. К., 1969; Вчені-хіміки. Почесні члени Університету св. Володимира (1834–1919). К., 2001; Почесні члени Харківського університету: Біогр. довід. Х., 2015.

В. Я. Чирва, Н. В. Толкачова

Статтю оновлено: 2018