Менделізм

МЕНДЕЛІ́ЗМ — уче­н­ня про закономірності спадковості, що заклало основи сучасної генетики. Виникне­н­ня М. повʼязують із виявле­н­ням забутої роботи «Versuche über Pflanzen-Hybriden» («Екс­перименти із рослин­ними гібридами», Брно, 1866) чес. біо­лога-монаха Ґ.-Й. Мен­деля і по­втор. від­кри­т­тям Законів Менделя (З. М.) про успадкува­н­ня окремих ознак рослин 1900 австр. генетиком Е. Чермаком, гол­ланд. ботаніком Г. де Фризом і нім. біо­логом К. Кор­ренсом, що спричинило при­скорений роз­виток генетики. Термін «М.» увів 1905 англ. біо­лог Р. Пен­нет. М. проголосив дис­кретність (взаємну від­окремленість) і корпускулярну природу спадк. факторів; показав, що особливості пере­дава­н­ня їх від поколі­н­ня до поколі­н­ня під­лягають варіац.-статист. закономірностям. М. під­тверджено даними про процеси поділу та до­зріва­н­ня статевих клітин і осн. положе­н­нями хромосом. теорії спадковості. М. і генетика, що роз­вивалася на його основі, дали змогу подолати труднощі, що виникли перед дарвінізмом у пояснен­ні механізмів еволюції; від­мовитися від уявле­н­ня про зли­т­тя спадк. ознак під час схрещува­н­ня організмів, що заперечувало можливість збереже­н­ня в на­ступ. поколі­н­нях ознак, набутих окремими індивідуумами виду. М. покладено в основу сучас. методів селекції рослин, тварин і мікроорганізмів. Ґ.-Й. Мендель проводив досліди на різних сортах гороху, спо­стерігаючи за успадкува­н­ням таких ознак, як гладеньке і зморшкувате насі­н­ня, високий і низький ріст рослин, пурпуровий та білий колір квітів. 1-й З. М. про одноманітність гібридів 1-го поколі­н­ня або домінува­н­ня одного алелю над іншим, згідно з яким у 1-му моногібрид. (див. Гібрид) поколін­ні від схрещува­н­ня двох гомозигот. форм виявляється лише один із двох можливих алелів (генів) — домінантний, а другий пере­буває у пригніч. (рецесив.) стані. Ці алелі вчений по­значив великою і маленькою лат. літерами від­повід­но. 2-й З. М. — роз­щепле­н­ня ознак, за яким під час самозапиле­н­ня або схрещува­н­ня між собою гібридів 1-го поколі­н­ня в 2-му поколін­ні зʼявляються в певних числових спів­від­ноше­н­нях організми, одні з яких мають рецесивну, а другі — домінантну ознаки. За зовн. ви­глядом (фенотипом) роз­щепле­н­ня ознак від­бувається у спів­від­ношен­ні 3:1 [(АА + 2Аа) : аа], а за генотипом — 1:2:1. 3-й З. М. про незалеж. успадкува­н­ня ознак полягає в тому, що у результаті схрещува­н­ня гомозигот. особин, які від­різняються за кількома парами ознак, у 2-му поколін­ні спо­стерігається незалежне успадкува­н­ня і комбінува­н­ня ознак, роз­таш. у різних парах негомолог. хромосом. В основі 3-го З. М. — незалеж. роз­поділ пари алел. генів у ме­йозі хромосом і їх випадкове комбінува­н­ня в процесі утворе­н­ня зигот.

Завантажити статтю