Китайгородський Ісак Ілліч - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Китайгородський Ісак Ілліч

КИТАЙГОРО́ДСЬКИЙ Ісак Ілліч (14(26). 04. 1888, м. Кременчук, нині Полтав. обл. – 26. 06. 1965, Москва) – фахівець у галузі фізико-хімії і технології скла. Засл. діяч н. і т. РРФСР (1959). Сталін. (1941, 1950) і Ленін. (1963) премії. Держ. нагороди СРСР. Закін. Київ. політех. ін-т (1910). Працював на вироб-ві; 1918–26 – у Вищій раді нар. госп-ва (Москва); 1926–33 – зав. першої в СРСР каф. технології скла Моск. ін-ту нар. госп-ва; 1933–65 викладав у Моск. хім.-технол. ін-ті. Осн. напрям наук. дослідж. – хімія силікатів. Розробляв методи вироб-ва нових типів скла, піноскла та надміц. штуч. каменю; вивчав процеси скловаріння, синтез алюмомагнезіал. та ін. складів скла. Сформулював правило упаковки молекул в орган. кристалах (1946); створив новий клас склокристаліч. матеріалів – ситали. Співавтор підручника «Технология стекла» (Москва, 1939), який неодноразово перевид. і переклад. нім., угор. і чес. мовами.

Пр.: Теория стеклообразования и методы варки стекла. Москва; Ленинград, 1935; Крашение и глушение стекла. Москва, 1935 (співавт.); Стекло и стекловарение. Москва, 1950; 1957.

Літ.: Исаак Ильич Китайгородский // СК. 1948. № 11; Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецова Г. И. Выдающиеся химики мира: Биогр. справоч. Москва, 1991.

В. Я. Чирва, Д. П. Толстенко

Стаття оновлена: 2013