Китайці - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Китайці

КИТА́ЙЦІ – нація, основне населення Китаю, найчисленніший етнос у світі. Самоназви – хань, ханьцзу, ханьци. Переважна більшість належить до тихоокеан. гілки монголоїд. раси, в окремих регіонах Китаю переважають представники далекосх. і пд.-азій. рас. Заг. чисельність понад 1,5 млрд осіб (19,7 % усього насел. Землі): 1,3 млрд – у Китаї, 7,6 млн – у Індонезії, 7,1 млн – у Таїланді, 6,2 млн – у Малайзії, 2,3 млн – у США, 1,3 млн – у Канаді. За даними Китай. комісії у справах співвітчизників за кордоном, у РФ мешкає бл. 1 млн К., з яких лише 34,6 тис. осіб враховано офіц. статистикою (перепис 2002). В Україні за переписом 2001 проживало 2213 К., зокрема у Харків. (738 осіб), Одес. (391), Донец. (165), Дніпроп. (103), Запоріз. (57) обл. і Києві (505). Поява перших К. на укр. землях у монгол. період пов’язана із функціонуванням Великого шовк. шляху, кілька відгалужень якого сягали Пн. Причорномор’я. За китай. джерелами, купці зупинялися у місцевостях, де згодом постали міста Тана (нині Азов Ростов. обл., РФ) і Судак (нині АР Крим). Укр.-китай. екон. взаємини засвідчує поява в укр. мові слова «китайка», яким називали щільну, переважно синю шовк. гладкофарб. тканину, що користувалася популярністю серед козаків. Перші невеликі китай. колонії з’явилися у Києві й Одесі наприкінці 19 ст. Під час 1-ї світ. війни у тилу Пд.-Зх. фронту працювала значна кількість китай. робітників, завербованих 1916–17. Частина з них після більшов. перевороту 1917 вступила до Червоної армії. Перший китай. червоногвард. загін сформував на поч. 1918 в Одесі Й. Якір (350 осіб). За деякими оцінками у Червоній армії воювало понад 40 тис. К., з них бл. 20 тис. – на укр. землях (див. Інтернаціональні військові формування у Червоній армії 1918–20). Згідно з переписом 1920, що відбувся лише на тер., підконтрол. більшовикам (без врахування Криму), в Рад. Україні мешкало 239 К. (у Києві – 33), за даними Всесоюз. перепису 1926 – 878. У 1920-х рр. для відбудови пром. об’єктів Донбасу, Катеринослава (нині Дніпропетровськ), Луганська та ін. із Сибіру переведено декілька тисяч найманих китай. робітників (1925 тільки на шахтах Донбасу було бл. 3 тис. К.). 1922–25 діяв Союз китай. робітників, 1925 у Києві виходила «Китайська робітнича газета». З метою поширення комуніст. ідеології рад. уряд усіляко заохочував їхні поїздки в Китай як агітаторів. Із проголошенням незалежності Китаю 1949 багато К. із родинами повернулися на батьківщину. За повідомленням посольства Китаю, 2010 в Україні офіційно мешкало понад 10 тис. К., переважно студентів ВНЗів, бізнесменів і працівників спіл. підпр-в. Однак кількість нелегал. труд. мігрантів із Китаю значно більша. Так, за даними МВС України, лише в Одесі мешкає бл. 200 тис. К. Окрім студентів (2010 – 5200 осіб), більшість К., які легально чи нелегально перебувають в Україні, зайняті у сфері торгівлі та на буд-ві, не мають вищої освіти і не знають укр. мови. У культур. плані китай. общини поза межами своїх етніч. тер. залишаються замкненими, не намагаються адаптуватися до місц. умов і важко піддаються асиміляції.

В. О. Кіктенко

Стаття оновлена: 2013